Передумови прийняття нового зводу законів
На початку XVII століття Росія переживала найсильніший занепад в економіці та політиці. Після війни зі Швецією країна втратила значну частину колишніх своїх територій в північних районах, включаючи вихід до стратегічно важливого Балтійського моря. Негативно позначився на політичному становищі і похід поляків, після якого до Польщі відійшла частина смоленських земель і території на півночі України.
Казна Росії була порожня, стрільці і козаки довго не отримували платні. Держава запроваджувала нові збори і податки, які важким тягарем лягали на населення Росії. У даній ситуації можна було очікувати великих народних виступів і серйозних соціальних конфліктів. Дійсно, в середині XVII століття в ряді міст країни сталося кілька бунтів.
Цар Олексій Михайлович вирішив, що настав час зміцнити центральну владу і внести зміни в законодавство. У вересні 1648 в Москві відбувся Земський собор. Підсумком його роботи стало прийняття в 1649 році Соборного укладення, що став новим зведенням російських законів. Укладення включало в себе цілий комплекс правил і норм, які були покликані регулювати найважливіші сторони державного управління.
Значення Соборного укладення
До прийняття нового зводу законів в Росії існувала правова практика, яка спиралася на укази царя, судебники і думські вироки, що робило судочинство неоднозначним і вкрай суперечливим. Укладення 1649 року - це спроба сформувати цілісний звід законодавчих норм, здатних охопити найважливіші сторони суспільного, політичного та економічного життя Росії, а не тільки розрізнені групи суспільних відносин.
У новому зводі законів була зроблена спроба систематизувати законодавчі норми, розбивши їх по галузях права. До введення в дію Соборного укладення друкованих джерел, що відносяться до правових відносин, не существовало- раніше закони просто оголошувалися в громадських місцях. Створення друкованого зводу правових норм стало перешкодою для зловживань, які нерідко чинили воєводи на місцях.
Соборне укладення істотно зміцнило судово-правову систему російської держави. Звід норм права став тим фундаментом, на якому в наступні десятиліття будувалася і розвивалася законодавча система, спрямована на зміцнення феодальних відносин і кріпосницького ладу. Соборне укладення стало своєрідним підсумком розвитку російського права в кінці XVI і початку XVII століть.
