Список літератури - один з розділів наукової роботи. У ньому вказують всі бібліографічні матеріали, які були використані при написанні роботи. Порядок оформлення списку літератури регулюється відповідними ГОСТ. Один з видів джерел - стаття в журналі. Як же правильно оформити її в списку літератури?

Вам знадобиться

- вихідна стаття;
- текстовий редактор;

Інструкція

Перед тим як занести статтю в список літератури, перевірте, чи є на неї посилання в тексті роботи. Пам`ятайте, що в список літератури можна вносити тільки ті джерела, на які ви посилаєтесь в тексті.

Насамперед на засланні вкажіть список авторів, з прізвищами і ініціалами. Якщо в створенні статті брало участь до трьох авторів, то можна перерахувати їх всіх. Якщо їх було більше трьох, то після першого напишіть «і ін.». Це стосується і статей іноземних авторів, «і ін.» В такому випадку замінюється на латинське et al. Є думка, що цей вислів необхідно виділяти курсивом, але допускається і відсутність виділення.

Потім напишіть повну назву статті. Будьте уважні, дотримуйтесь орфографію і пунктуацію автора. Якщо в кінці назви статті варто знак питання або знак оклику, то його потрібно проставити і в бібліографічному описі. В іншому випадку ніякого знака не ставиться. Після назви статті поставте дві похилі риски (//).

Вкажіть, в якому журналі була видана ця стаття. У цій частині бібліографічного опису допускаються загальноприйняті скорочення.

Далі слід рік випуску журналу.

Вкажіть номер тому (якщо такий є) і номер випуску журналу.

Додатково можна вказати номери сторінок, на яких в цьому журналі знаходиться дана стаття.

Приклади оформлення статей з журналів в списку літератури:
Lei Z. et al. Culture and neural differentiation of rat bone marrow mesenchymal stem cells in vitro // Cell Biology International. - 2007. - V.31. - P.916-923.
Вікторов І.В. Стовбурові клітини мозку ссавців: біологія стовбурових клітин in vivo та in vitro // Известия АН. Серія біологіческая.- 2001.- № 6.- C. 646-655.

Рада 2: Як правильно оформити список літератури

Будь-яке наукове дослідження - від реферату до дисертації - це не тільки міркування автора, а й посилання на інші наукові або літературні джерела, автори яких також вивчали цю тему. Список літератури, що використовувалася автором, наводиться зазвичай в кінці його наукової праці. Оскільки ці посилання є частиною проведеної дослідницької роботи, важливо, щоб будь-хто міг без зусиль знайти ці літературні та наукові джерела, щоб переконатися в правоті доказів. Тому список це повинен бути складений за стандартними правилами.

Документи, які регламентують оформлення бібліографії

Існують державні стандарти, що регламентують загальні вимоги і правила складання списку літератури, в тому числі електронних джерел, його заголовка і використовуваних при написанні скорочень. Це: ГОСТ 7.1-2003, ГОСТ 7.82-2001, ГОСТ 7.80-2000 і ГОСТ 7.0.12-2011. Крім цього наукові видавництва, вчені ради вузів, атестаційні комісії можуть давати свої рекомендації щодо складання бібліографії, але вони, як правило, не суперечать перерахованим ГОСТам і містять їх основні положення і регламенти.

Регламенти ГОСТів є обов`язковими до застосування для наукових праць, незалежно від того, до якої галузі знань відноситься їх тематика. Таким чином, список використаних автором джерел є повноцінною частиною його праці, документально підтверджує його висновки і наведені факти, і дозволяє характеризувати, наскільки детально і поглиблено була вивчена дана тема. Грамотно оформлений список літератури значно полегшує можливість іншим дослідникам отримати необхідні довідкові відомості.

Загальні принципи складання списку літератури

ГОСТ допускає у своєму розпорядженні вказані в списки джерела, як в алфавітному порядку, так і в порядку їх згадування в тексті наукової роботи або в її розділах. Їх також допускається розташовувати в хронологічному порядку на поточний рік видання, за типами джерел: наукові праці, офіційні документи, тематичні видання-газетні і журнальні публікації.

Кожен опис літературного джерела складається з декількох областей опису, що розташовуються в суворій послідовності. Кожна така область містить певні відомості про джерело, між собою вони поділяються будь-яким умовним знаком, наприклад: «-», «//», «-» і т.п. Крім того, опис залежить від типу документа, чи є він монографією, збіркою, дисертаційної роботою або її авторефератом, депонованої рукописом, стандартом, патентом, авторським свідоцтвом, картографічним або електронним виданням, статтею в газеті чи журналі тощо.

У загальному випадку при написанні джерела спочатку вказується його заголовок, потім основну назву і [вид документа (тест, відеозапис)]: інформація, що відноситься до заголовку / відомості про відповідальність. - Інформація про видавництво. - Місто: Найменування видавництва, дата видання. - Кількість сторінок. - (Найменування серії, номер випуску серії).

Зверніть увагу

Майте на увазі, що у кожного видання можуть бути свої принципи оформлення бібліографічних описів. Уважно вивчіть інструкції, якщо такі вам надані, і чітко їх дотримуватись.

Корисна порада

Бібліографічні списки в кінці наукової роботи покликані полегшити пошук зазначеної вами літератури тим людям, які захочуть звернутися до першоджерела. Тому підійдіть відповідально до формування списку літератури.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!