Після Другої світової війни завжди мають на увазі протистояння між країнами капіталістичного Заходу і комуністичного Сходу отримало закономірний розвиток. Фінал війни, з моральною перевагою Радянського Союзу і новими територіальними кордонами в Європі загострили ідеологічні протиріччя в післявоєнному світі. Захід вважав за необхідне виробити систему стримувань і противаг для того, щоб комуністична - сталінська - ідеологія не змогла знайти в світі нових союзників. У свою чергу, СРСР, як країна переможець, не міг не образитися снобістської самовпевненістю Заходу.

«А давайте винайдемо швиденько який-небудь інший календар, щоб зараз не була ХХ століття?», -
Станіслав Єжи Лец.

Один день в березні

Одного разу Уїнстон Черчиль поїхав у відпустку. Війна вже півроку як закінчилася, його партія програла вибори, тому він вже не був прем`єр-міністром і спокійно пішов в опозицію. Переживши до цього кілька напружених років він нарешті дозволив собі відпочити і вирішив, що найкраще поїхати в країну, яку він любив майже так само, як Англію і де, за його словами, він хотів би народитися в наступному житті - в США. Поїхав він в невелике містечко Фултон, що в штаті Міссурі. Погода у Фултоні на початку березня була дощовою і вітряної. Що не завадило політику трохи поспілкуватися з молоддю, чисельністю трохи більше 2800 тисяч, виступивши 5 березня 1946 року в місцевому Вестмінстерському коледжі.

«Я боюся, що ще не прийшов до остаточного висновку з приводу назви мови, але думаю, що можливо це буде« Мир у всьому світі ».

з листа Черчілля Макклуеру, 14 лютого 1946 рік

Колишній прем`єр-міністр, говорячи виключно від себе, як від приватної особи, а ні в якому разі не від імені Великобританії, виголосив дуже гарну, вибудувану за всіма критеріями ораторського мистецтва мова, де крім іншого прозвучало словосполучення «залізна завіса».

Якщо коротко, суть його промови полягала в тому, що він відкрито сказав, як про само собою зрозуміле факт, про сформованому до закінчення Другої світової війни протистоянні колишніх союзників по антигітлерівській коаліції: країн Заходу і Радянського Союзу.

Його недовге і проста мова, крім короткого опису склався до кінця війни світового устрою, містила прогноз взаємин країн Заходу і східного табору на довгих 40 років. Крім цього, саме в ній він посіяв ідею організації західного військового блоку, пізніше названого НАТО, і наділив США особливою місією, як регулювальника і світового восстановителя статусу кво.

Справедливості заради треба сказати, що до пана Черчілля багатьма політичними діячами піднімалася тема протистояння між Заходом і набрали силу і міць комуністичним Сходом. Черчілль чудово сформулював і озвучив те, що готувалося і проговорювалося за багато років до 5 березня 1946 року.

«Влада частіше переходить з рук в руки, ніж з голови в голову», - Станіслав Єжи Лец.

А потім було життя країн і людей - цілих поколінь, - жили в цьому протистоянні протяжністю в сорок з гаком років. Протистоянні, що нагадує стан жінки в клімаксі: з приливами і відливами, з нервовим ірраціональними припадками і апатичним мороком.

Основні етапи

1946-1953 - Сталін відмовився виводити радянські війська з Ірану, що дозволило Уинстону Черчилю вимовити ту мову, яку від нього давно чекали - під кодовою назвою «М`язи світу» або «Залізна завіса». Роком пізніше президент США Гаррі Трумен заявив про надання Греції і Туреччини військової та економічної допомоги. Тоді ж соціалістичні країни східної Європи році за наполяганням Сталіна відмовилися від участі в плані Маршалла, тобто від економічної допомоги, що надається США країнам, що постраждали від війни, але в обмін на виключення комуністів зі складу уряду. СРСР не дивлячись на повний розвал економіки ударними темпами розвивав свою військово-промисловий комплекс, і до початку 50-х йому вдалося досягти деякої переваги в авіабудуванні: військова авіація стала використовувати реактивні винищувачі-перехоплювачі, що на деякий час змінило ситуацію протистояння на користь СРСР. Найбільш гострий період між двома протиборчими сторонами припав на роки Корейської війни.

1953 - 1962 - з одного боку - нагнітання збройного протистояння і загроза ядерної війни, антікоммуніческое повстання в Угорщині, антирадянські події в Польщі та НДР, Суецький криза, з іншого - хрущовська відлига трохи послабила якщо не військове, то моральне протистояння протиборчих сторін, що допомогло в рішенні однієї з найбільш вибухонебезпечних ситуацій тих років - в Карибську кризу. Особистий телефонна розмова Хрущова і Кеннеді сприяв благополучного розв`язання конфлікту і, згодом, дозволив підписати ряд угод щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

«У країні ліліпутів дозволяється дивитися на главу держави тільки через збільшувальне скло», - Станіслав Єжи Лец.

1962-1979 - з одного боку, новий виснажливий для обох сторін виток гонки озброєння сприяв розвитку нових технологій, з іншого підривав економіку країн-суперниць. До кінця 70-х, незважаючи на очевидні успіхи в космічній галузі, очевидним став факт, що СРСР з прихильністю планової економіки програє ринковій системі: по сучасному оснащенню і боєздатності армії.

1979 - 1987 - введення радянських військ в Афганістан загострив перманентний конфлікт. Країни НАТО встановили військові бази в безпосередній близькості від кордонів країн Варшавського договору, США розмістили балістичні ракети в країнах Європи і в Англії.

1987 - 1991 - період застою в Радянському Союзі змінився Перебудовою. Прийшовши до влади Михайло Горбачов зробив радикальні зміни і в своїй країні і в зовнішній політиці. При цьому, впроваджувані їм спонтанні економічні реформи сприяли швидкому розвалу СРСР, оскільки до середини його правління економіка виявилася остаточно зруйнована.

«Коли народ не має голосу, це відчувається навіть при співі гімну», - Станіслав Єжи Лец.

9 листопада 1989 - дата руйнування Берлінської стіни, стала початком кінця Холодної війни. Фіналу чекати довго не довелося: возз`єднання Німеччини в 1990 році ознаменувало перемогу Заходу в багаторічному протистоянні. 26 грудня 1991 року між СРСР припинив своє існування.

СРСР зазнав поразки на всіх фронтах: економічному, ідеологічному, політичному. Цьому сприяли ідеологічна і соціокультурна стагнація, економічний занепад і науково-технічна деградація.