Вперше цей термін вжила американська письменниця Гертруда Стайн, і її слова використав як епіграф до книги «І сходить сонце» Е. Хемінгуей: «Всі ви - втрачене покоління». Цей термін висловив головну проблему молоді тих років: сильні, мужні люди, чия юність пройшла на фронтах Першої світової, хто бачив смерть і біль, кому пощастило повернутися, раптом виявилися викинутими на узбіччя. У новій, мирного життя нікого не цікавили по-справжньому важливі речі: наскільки ти смів, який ти друг. Важливим виявилося лише те, скільки ти заробляєш! Та й взагалі, ті цінності, якими вони дорожили, здавалося, не були нікому потрібні.
Так уже склалося, що найяскравішими представниками «втраченого покоління» стали письменники - Е. Хемінгуей, У.Фолкнер, Е. М. Ремарка, Ф.С.Фіцжеральд і інші. Чи не тому, що вони були самими «втраченими», самими «не вписався», а тому, що стали голосами покоління. Їхній світогляд «стоїчного песимізму» проглядало у всіх їхніх творах, що оповідали майже завжди про любов і смерть - «Прощавай, зброє!», «Три товариші», «Великий Гетсбі».
Однак було б несправедливо говорити про те, що «втраченим» стало лише те одне покоління. Пізніше цим терміном стали називати всі ті покоління, які росли на уламках революцій і великих реформ. У тій же Америці, наприклад, «загубилося» ціле покоління 60-х, не бажають жити за колишніми, консервативним засадам і протестуюче проти війни у В`єтнамі - не дарма саме в цей час з`явилися хіппі і бітники. Правда, у цього покоління були вже зовсім інші голоси - наприклад, Д.Керуак.
У Росії «випало з обойми» покоління, яке виросло в 90-х, коли було очевидно, що до минулого повернення немає, а майбутнє нічого не обіцяло. Молодь 90-х раптово виявилася в новому світі, де слово «інженер» стало мало не лайкою, а політичними і суспільними процесами відверто і безсоромно правили гроші.
Ну, і врешті-решт, людей, яким було незатишно у власній шкірі, їх суспільстві і їх часу, ніколи не бракувало і бракує. Як писала Е.Джонг: «Мабуть, кожне покоління вважає себе втраченим поколінням, і, мабуть, кожне покоління право». І з нею важко не погодитися.
