Крапка з комою в Європі
В Європі крапку з комою вперше в кінці XIV століття ввів італійський видавець і друкар Альд Мануций, який жив і працював у Венеції.
Людина цей займався виданням праць стародавніх (переважно грецьких) вчених і філософів. До Мануция Європа писала тексти без будь-якого розбиття на смислові частини (не використовуючи не тільки звичні нам точки або коми, але часто навіть не ставлячи пропуски між словами). Тому з метою зручності сприйняття видаються їм книг, Альд Мануций потребував розробці системи пунктуації (яка до сих пір використовується в більшості мов світу).
Зокрема, була розроблена і крапка з комою. Новий знак призначався для поділу слів, протилежних за значенням.
Через кілька століть крапка з комою стала використовуватися по всій Європі, але вже зі звичним нам значенням - поділом пропозицій зі складним складом. Винятком тут став грецький (відповідно, і церковнослов`янська) мова, в якому крапка з комою і понині використовується як знак питання.
Крапка з комою в Росії
У давнину в російській мові будь-які знаки пунктуації, як і в Європі, не використовувалися. Букви писалися разом, проте русичі над літерами або під ними з метою поділу слів іноді використовували різні смислові символи. Непереборна потреба в знаках, які виконують окремі функції, виникла з розвитком друкарства.
Пунктуація в Стародавній Русі на початковому етапі свого розвитку орієнтувалася на грецьку.
Першим знаком пунктуації стала точка. Вона з`явилася в 1480-і роки. Власне, від неї роками пізніше відбулися і всі інші знаки, що зокрема відбилося в їх назвах.
У 1515 році за дорученням Великого князя Василя III заради перекладу грецьких книг в Москву був направлений Максим Грек (в миру його звали Михайло Триволис). Ця людина дійсно був греком, він не розумів по-російськи, проте за допомогою російських перекладачів і переписувачів спершу вдалося перевести на російську мову Псалтир. Саме тоді і з`явилася крапка з комою (Максим Грек називав її «іподіастолі»). Але тоді цей знак Грек рекомендував використовувати для позначення питання (звичного нам знаку в писемності тоді ще не існувало).
Трохи пізніше, після того, як був придуманий знак питання, крапка з комою стала використовуватися в звичному нам значенні, як розділовий символ у великих пропозиціях зі складним складом, або як роздільник в пропозиціях з перерахуванням, частини якого містять в собі коми. У XX столітті крапка з комою стала використовуватися ще і як роздільник між фраз в нумерованих списках.
