витоки


На жаль, на сьогоднішній день збереглося дуже мало відомостей, що дозволяють точно встановити наявність писемності у слов`ян до впровадження кирилиці. Відомо, що слов`яни «читали за рисами і резам». Кирило, один з творців першої азбуки в історії Русі, зміг виявити Євангеліє, писане «роусьскимі письменами», однак за давністю років невідомо, чи було це слов`янським письмом. З тим же ступенем ймовірності це міг бути текст, написаний якимось середньоазіатським народом. Арабські мандрівники стверджували, що на надгробках якихось «русів» і в їх релігійних спорудах були виведені рукою імена, але національна приналежність листи залишилася нерозгаданою. Німецькі хроніки зберегли пам`ять про якісь східних племенах, що проживали на території сучасної Росії і мали свою писемність, а й їх приналежність до наших предків під великим питанням. Археологічні розкопки дозволили встановити, що в середині X століття жителі нинішнього Смоленська залишали написи на кераміці. Проте, більшість свідчень не мають під собою твердої основи і не можуть бути прийняті за доказ наявності у древніх слов`ян своєї писемності.

Кирило і Мефодій

Два найвідоміших освітнього діяча, Кирило і Мефодій, не викладали на території, населеній східними слов`янами, хоча, зрозуміло, знали про що живуть тут народи і виношували плани щодо поширення свого вчення і в цих краях. Якими шляхами їх вчення потрапило на територію Русі, невідомо. Відомо лише те, що ще до прийняття Руссю християнства (988 рік) існували групи християн, які використовували кирилицю. Після ж Хрещення азбука розпочала масове поширення, їй вчили дітей багатих і знатних людей. Збереглася велика кількість пам`яток, що дозволяють упевнитися в проникненні кирилиці на Русь: берестяні грамоти, написи на церквах, мечах, князівські укази. Грамотність вважалася вкрай почесною, а грамотна людина дуже високо цінувався в суспільстві.

значення

Наявність писемності дало поштовх до появи інститутів державної влади на Русі, дало можливість закріплювати не тільки на слові різні укази і договори. Єдина писемність скріплювала раніше розрізнені групи населення. Русь поступово оформлялася в державу, і роль писемності тут не можна недооцінити. Нарешті, її несхожість на латиницю зробила письмову культуру слов`ян самобутньої і несхожою на інші.