Відшкодування майнової шкоди
Під майновий збитком розуміють заподіяння шкоди чужому майну в результаті пошкоджень або його знищення. Ця шкода може бути завдана як фізичній особі, так і юридичному. Відповідно до закону, збиток, нанесений майну, повинна бути відшкодована в повному розмірі.
Але є винятки, які звільняють від відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду. Наприклад, ДТП, при застраховану транспорті винна особа відшкодовує шкоду лише тієї частини, яка не покриває страхову виплату. У випадку з ДТП обов`язково має бути постанова суду про визнання винного в події. Якщо скоєно злочин, то повинен бути вирок суду, який може це підтвердити. Тільки після цього можливо просити відшкодування збитку. Коли при ДТП складено просто протокол, то це дає тільки ймовірність визнання факту нанесення шкоди судом.
Згідно із законом громадяни відповідають за завдану шкоду, які вони нанесли особисто. Але і тут є відходження від загальних правил, у разі, якщо діти завдали майну шкоду, то відповідальність несуть батьки або установи, під чий нагляд було віддано діти. Але якщо на момент досягнення 18 років шкоду не сплачено, а відповідальні за дитину особи не в змозі його відшкодувати, то порушник при наявності достатнього майна, може бути притягнутий до відповідальності.
Збиток, нанесений з вини державного службовця, виплачується державою з бюджетних коштів.
Оцінка майнової шкоди
Оцінка збитку майна - непроста справа, для якого часто потрібна допомога професійного оцінювача. Зазвичай оцінка проводиться через суд з ініціативи сторони, яка цього бажає. Далі суд призначає експертизу, яка оплачується ініціатором для оцінки.
Звіт оцінювача поза судовим процесом може бути відхилений, поскільки законом встановлено, що оцінка повинна проводитися за рішенням суду експертом, які пройшли атестацію.
Також до виробництва судової справи можливо обратитим до нотаріуса, який має право призначити експертизу для оцінки збитку. Спеціаліст, який проводить експертизу, зобов`язаний мати атестат, який дає право займатися оціночною діяльністю.
У суді позивач повинен довести факт заподіяння матеріальної шкоди, а відповідач довести, що шкоди було завдано не з його вини. Якщо обидві сторони визнають факт збитку, то питання буде полягати тільки в розмірі відшкодування шкоди.
