Кенгуру - які вони бувають?
Назва їх пов`язано зі словом kanguroo (gangurru), яке, як свідчить легенда, сказали колись австралійські аборигени, що говорили на кууку-йімітірском мовою. Після того як це слово почув Джеймс Кук, який висадився на берегах зеленого континенту в 1770 році, так стали позначати дивовижних звірів.
Сімейство кенгурових, згідно сучасної класифікації тварин, об`єднує представників багатьох родів, зокрема, заячих, смугастих, велетенських, деревних, чагарникових, і навіть лісових кенгуру. Крім того, до них відносять і різних валлабі і валлару, які, так само як і кенгуру, в природних умовах живуть лише на території Австралії.
Унікальні особливості будови
Крім того що всі звірі, що належать до сімейства кенгурових, мають сумкою, в якій «дозрівають» їх дитинчата, у них є ще одна унікальна особливість - вони пересуваються лише стрибками, розвиваючи при цьому непогану швидкість. Зокрема, великий рудий кенгуру, відомий ще під назвою рудий велетенський кенгуру, який є найбільшим з усіх видів кенгурових і найбільшим австралійським ссавцям, здатний таким чином за годину подолати близько 65 кілометрів. Тривалість одного стрибка цього енергійного тварини, як свідчать вчені-зоологи, може досягати при цьому дев`яти метрів.
Цікавою особливістю кенгурових є і те, що вони не вміють задкувати. Завдяки цьому унікальному якості вони навіть потрапили на державний австралійський герб, ставши своєрідним символом країни: «Завжди йти тільки вперед!».
Втім, відомі випадки, коли кенгуру за один стрибок могли долати до 12 метрів, в середньому ж швидкість їх пересування зазвичай становить близько 40-50 кілометрів на годину. Цьому сприяють еластичні ахіллове сухожилля, що працюють в процесі бігу або стрибка за принципом пружин.
Окремої згадки заслуговує хвіст кенгурових - зазвичай досить довгий і товстий. З його допомогою ці дивовижні звірі можуть не тільки стрибати (хвіст в цей момент є балансиром), але і стояти - тварини можуть використовувати його в якості додаткової опори, відпочиваючи після стрибків або бігу.
Спосіб життя кенгурових
Кенгуру найбільш активні ночами, а також під час сутінків, вдень же вони вважають за краще відпочивати в своїх трав`яних гніздах або норах. За даними зоологів, кенгурові, як правило, утворюють невеликі групи, до складу якого входить самець і кілька самок, а також підростаючі в сумках малюки-кенгурята.
На жаль, вчені б`ють на сполох: чисельність деяких видів кенгуру в останні роки стрімко скорочується під впливом різного роду факторів. До теперішнього часу деякі з видів цих унікальних звірів вже зникли з лиця землі - їх повністю винищили через цінного м`яса та хутра. Однак, з іншого боку, представники найбільш поширених видів, нерідко псують австралійські і новозеландські пасовища, одночасно знищуючи сільськогосподарські культури.
