Історія олімпійського факела
Пізніше, в 1938 році, німецький режисер Лені Ріфеншталь зняла про цю естафеті фільм, який називався «Олімпія».
За традицією олімпійський факел переносився бігунами, але іноді для його переміщення застосовувалися й інші способи транспортування. Його перевозили на кораблі, на літаку, каное і навіть на верблюді. По дорозі на Мельбурнського Олімпіаду в 1956 році, факелоносці перевозили факел верхом на конях, так як під час їх слідування, в Стокгольмі проходили змагання з кінного спорту.
У 1976 році олімпійський вогонь виконав фантастичний шлях. В Олімпії він був перетворений в радіосигнал, а потім, за допомогою супутника, його передали в Канаду. Там радіосигнал активував лазерний промінь, який і запалив вогонь нових Олімпійських ігор.
Олімпійський факел побував і на морському дні. У 2000 році його пронесла вздовж Великого бар`єрного рифа біля узбережжя Австралії біолог Венді Крейг-Дункан. Факел прекрасно горів під водою, завдяки спеціальному іскриться складу, який був розроблений вченими спеціально для цієї події.
Найтриваліша естафета вогню отримала назву всесвітньої. Вона тривала 78 днів і відбулася в 2004 році. Олімпійський вогонь передали з рук в руки 11 400 факелоносців. Він подолав відстань в 78 000 кілометрів. За час всесвітньої факельної естафети олімпійський вогонь вперше побував в Африці і Південній Америці. Його пронесли через все міста, в яких раніше проходила Олімпіада. Факельна естафета і початку, і закінчила свій шлях в Афінах, де проходили літні ігри 2004 року.
