Коли слово з`явилося в російській мові
Слово «фракція» проникло в російську мову, як повідомляє «Історико-етимологічний словник» під редакцією П.Я. Черних, в шістдесяті роки дев`ятнадцятого століття. Вперше воно зафіксовано в «Словнику 25 тисяч іноземних слів, що увійшли до вживання в російську мову, із зазначенням їх коренів», виданому А.Д.Міхельсоном в 1865 році.
У масовий же побут слово увійшло значно пізніше. Академік Афанасій Селищев в своїй роботі «Мова і революція» писав, що революціонери, будучи інтелігентами, під час обговорення питань суспільного і політичного життя ввели в мова багато термінів мали перш обмежене ходіння.
Ці терміни, що вживалися раніше в середовищі філософів, політиків, економістів, соціологів та інших книжників, найчастіше, мали іноземне походження. Подібним чином в передреволюційну і революційну епоху, в російську мову потрапили слова «аграрний» і «аграрник», «страйк» і «страйкувати», «бойкот» і «бойкотувати», «мітинг» і «мітингувати», і ще багато інших слів . Серед десятків таких слів, академік Селищев називає і слово «фракція».
політичні фракції
У політиці термін «фракція» до групи осіб об`єднаних спільними поглядами в рамкам в рамках більшої структури. По суті, фракція - «партія в партії». Зазвичай фракція має власну структурну організацію і відносно стабільний склад організації. Так італійська християнсько-демократична і японська ліберально-демократична партії являють собою коаліції кількох фракцій.
Фракції змагаються між собою за лідерство в партії. З фракціями багато в чому схожі політичні течії. Але на відміну від фракцій течії не мають структурної організації.
У нашій країні поняття фракція найчастіше асоціюється з депутатськими групами в межах Державної Думи. Парламентські фракції об`єднують депутатів з однієї або декількох партій для ведення єдиної політичної лінії. Правила створення фракцій регулюються регламентом представницького органу влади.
У російському парламенті фракції мають право на представництво в органах управління. Як правило, представник фракції обіймає посаду Заступника голови Державної Думи. У Державних думах кількох попередніх скликань між фракціями розподілялися також посади голів парламентських комітетів.
