Якщо за людиною числиться непогашений борг, до нього може бути застосована така міра стягнення, як обмеження виїзду за межі Російської Федерації. Така можливість передбачена статтею 67 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року «Про виконавче провадження».

Сума боргу


При цьому, однак, варто пам`ятати, що така серйозна міра, яка здатна позбавити боржника довгоочікуваного відпустки або можливості поїхати в закордонне відрядження, може бути застосована тільки в разі, якщо у нього є відносно великі борги. Така умова встановлено пунктом 1 статті 67 зазначеного нормативно-правового акту.

Цей розділ чинного законодавства передбачає, що в разі якщо мова йде про заборгованість фізичної особи, така міра як обмеження виїзду за кордон може бути застосована до нього лише, якщо його боргове зобов`язання перевищує 10 тисяч рублів. Таким чином, всі борги, котрі не отримують цієї суми, не можуть бути розглянуті в якості підстави для накладення такого обмеження. Тому, наприклад, один неоплачений штраф за порушення правил дорожнього руху або прострочення оплати комунальних послуг за один місяць навряд чи зможуть стати причиною зіпсованого відпустки.

Умови застосування обмеження


Крім того, слід мати на увазі, що обмеження на виїзд не є прямим наслідком прострочення боргового зобов`язання: для того щоб відносно неплатника могла бути застосована ця міра, необхідне здійснення цілого ряду бюрократичних процедур.

Справа в тому, що положення статті 67 закону «Про виконавче провадження» передбачають, що рішення про застосування до боржника такої міри покарання може накласти тільки судовий пристав. Це, в свою чергу, означає, що відносно нього вже було порушено виконавче провадження, тобто особа, перед яким у нього є борг, звернулося до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Очевидно, що така ситуація в більшості випадків стає відома боржника. Крім того, навіть у разі якщо судове засідання у справі проходило без його присутності, закон передбачає інші інструменти інформування боржника про накладене на нього обмеження на виїзд за кордон. Так, старший судовий пристав або його заступник повинен затвердити винесене судовим приставом постанову, а його копію направити неплатнику, щоб поставити його до відома про це рішення.

Таким чином, всі перераховані кроки є обов`язковими для того, щоб винесену постанову про обмеження виїзду мало юридичну силу: в іншому випадку його можна оскаржити в судовому порядку.