На відміну від інших одноосновних кислот, реакції азотної кислоти з металами йдуть за іншим механізмом. Тобто, не виділяється водень, а утворюються різні оксиди азоту (NO2, NO, N2O), в залежності від концентрації кислоти. У деяких випадках, може виділитися чистий азот, або навіть утворитися нітрат амонію. Це її характерна особливість, про яку завжди слід пам`ятати.

З золотом, металами платинової групи і з танталом азотна кислота навіть концентрована не реагує. Однак, суміш азотної і соляної кислот (1: 3 за об`ємом) розчиняє і золото, і платину. Тому така суміш здавна називалася «царської горілкою», тобто малося на увазі, що вона долає навіть «царя металів» - золото. При реакції з золотом, утворюється з`єднання HAuCl4, при реакції з платиною - H2PtCl6.

Ще в епоху раннього середньовіччя, алхіміки відкрили метод синтезу азотної кислоти шляхом прожарювання суміші селітри і купоросу (мідного, згодом - залізного). Зрозуміло, він давно застарів, і зараз може використовуватися лише в якості ознайомчо-демонстраційного, наприклад, на уроках хімії.

У лабораторних умовах можна отримати азотну кислоту, впливаючи на калійну або натрієву селітру, тобто на калій або натрій азотнокислий концентрованої сірчаної кислотою, при підвищеній температурі. Реакція йде за такою схемою:
NaNO3 + H2SO4 = NaHSO4 + HNO3, азотна кислота виділяється у вигляді пари, які вловлюють.

Основний сучасний спосіб синтезу азотної кислоти заснований на окисленні аміаку в присутності платинових каталізаторів з різними добавками, наприклад, родію. Оскільки сировиною служить синтетичний аміак, ці два виробництва з метою економії часто поєднують, або вони знаходяться в безпосередній близькості один від одного. Реакції йдуть за такою схемою: 4NH3 + 5O2 = 4NO + 6H2O (утворюється окис азоту двовалентного).
2NO + O2 = 2NO2 (Окислення продукту до утворення оксиду азоту чотирьохвалентного).
NO2 + O2 + H2O = HNO3 (Освіта азотної кислоти).

Для аналізу візьміть в обсязі 4мл кров, плазму або сироватку, розводьте її 8мл дистильованої води. В ту ж колбу додайте 8мл трихлороцтової кислоти. Добре перемішайте розчин і процідіть.

У колбу для перегонки, влийте 5 мл відфільтрованої рідини, яка за замовчуванням буде містити 1 мл аналізованої крові. Туди ж додайте 1 мл реактиву №2, нагрівайте колбу на слабенькому полум`я до тих пір, поки не з`явиться білий пар.

Колбу встановіть таким чином, щоб дно її трохи стосувалося язиків полум`я. Процес спалювання вважайте закінченим, коли рідина придбає блакитний колір або стане безбарвною.

Колбу відставте в сторону для охолодження. Досить півтори-дві хвилини. В іншому випадку утворюється нерозчинний осад.

Лейте по стінці воду, промиваючи нею воронку. Збовтайте до повного змішування, підігріваючи колбу при необхідності.

Зберіть апарат, надішліть листа з приймач. У приймач пустіть 10 мл 0,01 н. розчину сірчаної кислоти. Внесіть одну або дві краплі метилротом. Після з`єднання всіх інгредієнтів, прістройте водоструминний насос до приймача.

Почніть пропускати через препарат повітря, влийте в перегінну частина 33% їдкого натрію, поки рідина з безбарвною перетвориться в темно-синю або темно-бурого. Це свідчить про лужної реакції.

Після закінчення десяти хвилин перегонку припиніть. Закрийте кран водострумного насоса, відкрийте пробку приймача, змийте сірчану кислоту з кінця холодильної трубки. Замініть іншим приймачем з таким же об`ємом 0,01 н. розчину сірчаної кислоти, зробіть другу перегонку.

У перший приймач додайте їдкий натр до отримання стійкого, протягом 30 сек, жовтого кольору.

Висновок: 1 мл 0,01 н. сірчаної кислоти або їдкого натрію відповідає 0,14 мг азоту.
Різниця між кількістю сірчаної кислоти, вміщеній в приймач, і кількістю їдкого натрію, взятого при титруванні, вироблена на 0,14 мг, дорівнює кількості залишкового азоту в досліджуваному 1 мл крові. Щоб показати кількість азоту в міліграм-відсотках, треба результат помножити на 100.