Як визначити відмінювання

У російській мові виділяється два дієвідміни, що розрізняються особистими закінченнями. Дієслова з закінченнями -ємо, -ет, -ете, -Їж, -ут, -ют відносять до першого дієвідміні. Дієслова, що закінчуються на -ішь, -іте, -ат, -ят, -им, ит відносяться до другого дієвідміні.

Існує алгоритм, що допомагає без праці визначити відмінювання дієслова. По-перше, спочатку слід визначити, чи падає на закінчення дієслова наголос. Якщо падає, виходить, голосна в закінченні даного дієслова автоматично стає в сильну позицію. Якщо наголос на закінчення не падає, то відмінювання визначають по дієслівної темі або по суффиксу. Якщо взяти дієслова з ненаголошених закінченням-ить, то всі вони відносяться до другого дієвідміні. До нього ж належать і виключення з правил: гнати, тримати, бачити, дивитися, вертіти, образити, дихати, ненавидіти, чути, залежатиме, терпіти.

Всі без винятку інші дієслова, які мають безударное закінчення, відносять до першого дієвідміні. До того ж дієвідміні відносяться також деякі дієслова см закінченням-ить. Тільки в цих дієсловах звук «і» включений до складу кореня, а чергується він зі звуками «е» і «й». Серед цих дієслів числяться: пити, шити, голити, бити, лити та інші.

А ось дієслово «стелити» а такий же формі використовується лише в інфінітиві, а його особисті форми утворюються від дієслова «стелити», який відноситься до першого дієвідміні.

Є і разноспрягаемие дієслова. До них відносяться дієслова «хотіти», «бігти», а також їх похідні. Так дієслово «хотіти» в єдиній особі схиляється за зразком першого відмінювання, а ось у множині вже за зразком другого.

Дієслово «бігти» в однині в формі 1-го і 2-го особи схиляють за образом першої дієвідміни, у всіх інших випадках - за образом відмінювання другого.

Існують ще дієслова «дати» і «є». Ці дієслова разом з їх похідними мають архаїчні закінчення при відмінюванні.

Спеціально слід виділити дієслова «огиднути», «одужати» і тому подібні, які відмінюються за образом другої дієвідміни.