Коли парні приголосні потрібно перевіряти
Робота з вивчення парних приголосних, вмінню розрізняти глухі і дзвінкі звуки починається в 1 класі, а з 2 класу школярі починаються вчитися правопису парних приголосних в середині і в кінці слова. Цей підхід зумовлений тим, що сутність перевірки не залежить від того, де знаходяться парні звуки: в кінці слова або в середині.
Для перевірки парних приголосних краще написати слово, підкреслити парні приголосні на кінці і підібрати однокореневе перевірочне слово. Найбільш поширений спосіб - заміна однини на множину ( «гриб-гриби», «сніп-снопи»).
Також перевірити парні приголосні можна, підібравши таке однокореневе перевірочне слово, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний звук ( «ведмідь-ведмедиця», «лев-левенята»).
У разі, коли підбір однокорінного слова або постановка під множинну форму не дають результату, можна змінювати слово за відмінками. Так, слово «друг», у множині звучить «друзі», однокореневі слова «дружба», «дружити» також не можуть служити перевіркою. Тому потрібно просто провідмінювати слово за відмінками: Р.п. - Друга, Д.п. - Одному і т.д.
Іноді для перевірки парних приголосних можна використовувати чергування звуків ( «пташина-пташка», «шпаківня-шпак»).
Запозичені слова неможливо перевірити вищеописаними способами ( «абстракція», але «абстрагуватися»). У таких випадках слід вдаватися до послуг словників.
Грамотна письмова мова відображає рівень культури людини. Щоб не допускати простих орфографічних помилок, необхідно просто іноді повторювати шкільні правила чистописання.
