Соціал-демократична, консервативна, ліберальна і католицька моделі
У питанні про кількість моделей соціальної політики політологи досі не прийшли до однозначної думки. Існує кілька класифікацій, кожна з яких вважається однаково вірною. Однак найбільш використовуваної можна вважати таку класифікацію. Відповідно до неї, існує 4 моделі соціальної політики: соціал-демократична, консервативна, ліберальна і католицька.
Ключовим критерієм оцінки даних моделей вважається ймовірність досягнення позитивного вирішення двох проблем: проблеми зайнятості населення та проблеми бідності.
У соціал-демократичної моделі увага акцентується на соціальному перерозподілі доходів через фіскальну політику. А також на зайнятості працездатної частини населення.
У консервативної моделі значний акцент ставиться на зайнятості населення, проте соціальне перерозподіл не рахується важливим. У цій моделі найбільш яскраво проявляється феномен «працюючого бідняка».
Для ліберальної моделі характерний низький рівень зайнятості населення, проте досить високий - соціального перерозподілу.
У католицькій (її ще називають латинської) моделі як зайнятості, так і соціальному перерозподілу приділяється дуже мало уваги з боку держави.
Беверіджская і Бісмаркова моделі
Ще однією часто використовуваною є класифікація Комісії Європейського співтовариства (ЄС). У цій класифікації виділяється дві основні моделі соціальної політики: Беверіджская і Бісмаркова.
Для бісмаркової моделі характерно встановлення жорсткого зв`язку між рівнем соціального захисту та успішністю професійної діяльності. В цьому випадку соціальні виплати реалізуються в формі страхових внесків. Іншими словами, соціальний захист в даній моделі не є залежною від державного бюджету.
В основі Беверіджсой моделі лежить постулат, згідно з яким будь-яка людина, незалежно від його належності до активного населення, має право на захищеність (нехай і мінімальну) у разі хвороби, старості чи іншого роду обмеження своїх ресурсів.
Фінансування системи породжена через податки з держбюджету. І в цьому випадку реалізуються принцип національної солідарності та концепція розподільчої справедливості.
загальноєвропейська модель
В даний час продовжує активно формуватися нова загальноєвропейська модель соціальної політики. В її основі лежить принцип поєднання економічної ефективності і соціальної солідарності.
Акцент в даній моделі робиться на збалансованому розвитку соціальної політики Європи, а також на дотриманні інтересів всіх країн-членів ЄС. Реалізується процес переорієнтації соціальних програм з універсального рівня на індивідуальний. Цей процес допомагає здійснювати соціальну політику ефективніше і дешевше для держави, оскільки допомога надається лише тим, хто її дійсно потребує.
