Соціальна політика європейських країн, перш за все, покликана гарантувати отримання кожним громадянином основних соціальних благ, а також забезпечити розвиток соціальної сфери: охорони здоров`я, освіти, культури. Основним принципом соціальної підтримки в європейських країнах є рівні права і можливостей всіх громадян шляхом надання матеріальної допомоги малозабезпеченим людям, безробітним, інвалідам, пенсіонерам.
Основною метою консервативного соціальної держави є підтримка сім`ї, а не окремого громадянина. Здійснюється підтримка через надання матеріальних благ незалежно від громадянства або потреби, а відповідно до місця роботи і статусом. Координується така система корпоративно, тобто не керується державою безпосередньо. Цією моделлю керуються такі країни Європи як Німеччина, Бельгія, Франція, Італія, Іспанія, Голландія, Австрія.
Соціал-демократична держава ставить перед собою мету зрівняти соціальні права громадян і забезпечити їх однаковими соціальними умовами і пільгами. Підтримка держави в меншій мірі залежить від участі людини в ринкових відносинах і в більшій мірі пов`язана з його особистими потребами.
Ліберальна модель соціальної держави передбачає використання залишкового принципу у здійсненні підтримки громадян. Тобто держава активно стимулює пошук роботи малозабезпеченим населенням, при цьому залучаючи до процесу соціальної підтримки суб`єкти ринку. Індивіду надається право вибрати між мінімальним набором послуг, які не вирізняються високою якістю, і аналогічними якісними послугами, пропонує на ринкових умовах. Така модель соціальної політики використовується Великобританією.
Процес соціальної підтримки в європейських державах багатосторонній і складний, структура його залежить від приналежності до тієї чи іншої моделі. Але існування певних гарантій і захисту соціальних прав громадян спостерігається в більшості країн Європи і служить основою для їх соціальної політики.
