Хто такий політичний лідер

Кого можна вважати політичним лідером? На перший погляд, відповідь на таке питання дуже простий, буквально лежить на поверхні. Політичний лідер - це глава держави або якоїсь партії, громадського руху. Однак ця простота лише удавана, адже так буває далеко не завжди.

Політичний лідер - це, перш за все, людина, яка може по-справжньому (і не номінально) очолити країну або великі маси людей, згуртувати і організувати широкі верстви суспільства, вселити їм симпатію до себе, віру в правоту своєї справи, своїх ідей. Він повинен для цього володіти даром переконання, ораторським талантом, неабиякими організаторськими здібностями, сильною волею. Словом, мати, як зараз часто говорять, яскраво виражену харизму. Політичний лідер повинен бути морально готовий до труднощів, до того, щоб при необхідності взяти на себе всю повноту відповідальності, вдатися до суворих, навіть суворим заходам для загального блага.

Тому однією лише високій посаді для того, щоб стати політичним лідером, недостатньо. Історія знає чимало випадків, коли держави очолювали слабкі, непідготовлені люди, які за своїми діловими і моральними якостями просто не відповідали певному місці. У мирний час при благополучній обстановці це ще якось терпимо. Але в епоху випробувань нездатність таких людей бути політичними лідерами оберталася великою бідою як для них самих (і їх близьких), так і для народу, держави. А той факт, що ці нездатні керівники могли бути цілком гідними людьми, щиро бажали добра своєму народу, вже не має ніякого значення. Класичні приклади - французький король Людовик XVI і російський імператор Микола II.

Політичний лідер повинен неухильно відстоювати інтереси свого народу, держави. При цьому він повинен враховувати інтереси іншої сторони, йти, при необхідності, на розумний компроміс.

На жаль, нерідко політичними лідерами стають люди, яких, як то кажуть, «на гарматний постріл» не можна допускати до влади. Найбільш характерний приклад - Адольф Гітлер, який, володіючи безперечним ораторським талантом, даром переконання, спритно спекулюючи на колосальних труднощі, які переживає німецьким народом через грабіжницьких умов Версальського миру, і на почутті національного приниження, зумів вселити більшості німців фанатичну віру в себе і стати на чолі Німеччини. Чим це закінчилося і для самої Німеччини, і для всього світу, добре відомо.