Початок шляху

Батьки Михайла Горбачова були селянами. Дитинство майбутнього Президента СРСР довелося на воєнні роки, сім`ї довелося пережити німецьку окупацію. Батько Михайла Сергійовича - Сергій Андрійович воював на фронті і двічі був поранений.

У післявоєнні роки в колгоспі катастрофічно не вистачало робочих рук. Михайлу Горбачову доводилося поєднувати навчання в школі з роботою комбайнером на колгоспних полях. Коли Горбачову було 17 років, його за перевиконання плану нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Трудове дитинство не завадило Горбачову закінчити середню школу зі срібною медаллю і вступити на юридичний факультет МГУ. В університеті Михайло Сергійович очолив комсомольську організацію факультету.

У 1953 році Михайло Сергійович одружився зі студенткою філософського факультету МДУ Раїсі Максимівні Титаренко. Вони були разом аж до її смерті в 1999 році.

Кар`єра в КПРС

Столична життя і атмосфера «відлиги» мали великий вплив на формування світогляду майбутнього керівника держави. У 1955 році Горбачов закінчив університет і був спрямований в Ставропольську крайову прокуратуру. Однак Михайло Сергійович знайшов себе в партійній роботі. По лінії ВЛКСМ він робить непогану кар`єру. У 1962 році він вже призначений парторгом і стає депутатом чергового з`їзду КПРС. З 1966 року Горбачов уже перший секретар міськкому КПРС по Ставропольському краю.

Хороші врожаї, які збиралися на Ставропіллі, створили Горбачову репутацію міцного господарника. З середини 70-х він Горбачов впроваджував в краї бригадний підряд, який приносив високі врожаї. Статті Горбачова про методи раціоналізації в сільському господарстві часто публікувалися в центральній пресі. У 1971 році Горбачов став членом КПРС. Горбачов був обраний до Верховної Ради СРСР в 1974 році.

Горбачов остаточно переїжджає в Москву в 1978 році, де він стає секретарем ЦК з питань агропромислового комплексу

роки правління

У 80-х роках в СРСР назріває необхідність змін. У той час ніхто не розглядав кандидатуру Горбачова в якості лідера країни. Однак Горбачову вдалося згуртувати навколо себе молодих секретарів ЦК і отримати підтримку А.А. Громико, який користувався великим авторитетом серед членів політбюро.

У 1985 році Михайло Горбачов був офіційно обраний генеральним секретарем ЦККПСС. Він став головним ініціатором «перебудови». На жаль, у Горбачова не існувало чіткого плану з реформування держави. Наслідки деяких його дій виявилися просто катастрофічними. Наприклад, так звана антиалкогольна компанія, завдяки якій були вирубані величезні площі виноградників і різко зросли ціни на алкогольну продукцію. Замість оздоровлення населення і збільшення середньої тривалості життя, був штучно створений дефіцит, люди стали вживати алкоголь кустарного виробництва сумнівної якості, а замордовані рідкісні сорти винограду до сих пір не відновлені.

М`яка зовнішня політика, що проводиться Горбачовим, призвела до корінної зміни всього світового устрою. Михайло Сергійович вивів радянські війська з Афганістану, припинив «холодну війну» і зіграв величезну роль в об`єднанні Німеччини. У 1990 році Горбачов отримав Нобелівську премію миру за його внесок в ослаблення міжнародної напруженості.

Непослідовність і необдуманість деяких реформ всередині країни привели СРСР до найглибшої кризи. Саме під час правління Горбачова починають спалахувати криваві міжнаціональні конфлікти в Нагорному Карабасі, Фергані, Сумгаїті та інших регіонах держави. Михайло Сергійович, як правило, не був в змозі вплинути на вирішення цих кривавих міжнаціональних воєн. Його реакція на події була завжди дуже невиразною і запізнілою.

Першими зі складу СРСР вирішили вийти республіки Прибалтики: Латвія, Литва і Естонія. У 1991 році у Вільнюсі під час штурму телевізійної вежі військами СРСР, загинуло 13 осіб. Горбачов почав відхрещуватися від цих подій і заявляв, що не віддавав наказу про штурм.

Криза, який остаточно розвалив СРСР, стався в серпні 1991 року. Колишні соратники Горбачова організували державний переворот і зазнали поразки. У грудні 1991 року СРСР був ліквідований, а Горбачов був відправлений у відставку з поста президента СРСР.

Життя після влади

Після того як політична кар`єра Горбачова закінчилася, він починає вести активну громадську діяльність. З січня 1992 Горбачов займає пост Президента Міжнародного фонду соціально-економічних і політологічних досліджень.

У 2000 році він створив Соціал-демократичну партію (СДПР), яку і очолював аж до 2007 року.

У день свого вісімдесятиріччя 2 березня 2011 Горбачов був нагороджений орденом Святого апостола Андрія Первозванного.

У березні 2014 Горбачов привітав результаті референдуму в Криму, і назвав приєднання Криму до Росії виправленням історичної помилки.