Сутність і види меркантилізму
Основною формою участі держави в економіці, на думку меркантилістів, повинен стати державний протекціонізм. Він полягає в високих імпортних митах і надання субсидій внутрішнім виробникам. Меркантилісти вважали головною метою держави накопичення максимального доходу. Воно повинно витрачати менше, ніж заробляє, що виключає утворення держборгу.
Прийнято розрізняти два види меркантилізму - ранній і пізній.
Ранній меркантилізм існував в останній третині 15-середині 16 століття. Для нього була характерна теорія грошового балансу, яка обґрунтовувала політику збільшення грошового балансу. Особливу увагу приділяючи утримання дорогоцінних металів в країні. Вивіз золота, срібла, а також місцевих грошей жорстко переслідувався. Основним положенням меркантилізму також було максимальне обмеження імпорту товарів, на які встановлювалися високі мита. Поліпшення торговельного балансу сприймалося не тільки як шлях до збільшення державних доходів, а й зростання зайнятості.
Пізній меркантилізм (2 половина 16- 17 століття) грунтувався на системі активного торгового балансу, який прийшов на зміну грошового. Його ключовим принципом став: «Купувати - дешевше, продавати - дорожче». Політика меркантилізму спрямована на державну підтримку розвитку вітчизняної промисловості. При цьому жорсткі обмеження на зовнішню торгівлю були зняті. Але держава повинна була захищати населення від деградації, яку несе вільна торгівля.
Політичне значення меркантилізму
Меркантилізм своєрідно трактував взаємини між політикою і економікою. Держава виступала в якості основного інституту накопичення капіталу, що відображало реалії тих днів. При цьому меркантилізм мав класову природу і відображав інтереси буржуазії. При цьому меркантилізм був біля витоків наукової буржуазної економії.
Меркантилізм як державна політика в галузі економіки реалізовувався в окремі періоди в багатьох країнах. Він був прийнятий Англією, Австрією, Пруссією, Швецією, Францією, Росією (за Петра Першого, Миколі Першому). На думку істориків, саме меркантилізм став джерелом промислового зростання після революції в Англії. В цілому, до заслуг меркантилізму відносять його здатності створювати централізовані сильні національні держави і забезпечувати їх конкурентоспроможність на світовій арені.
Критика меркантилістів грунтувалася на тому, що він сьогодні морально застарів. Так, в його основі лежать принципи нееластичність попиту і обмеженості індивідуальних потреб. Меркантилісти бачать економіку як гру з нульовою сумою, тобто виграш одного, для іншого - програш. Вони ставили на чільне місце торговий капітал, хоча це було виправдано історично. Справа в тому, що він передував появі промислового капіталу. А. Сміт підкреслював, що накопичення дорогоцінних металів не обов`язково веде до зростання споживання, а саме це є основою добробуту.
