Перша публікація роману датується 1841 роком. Але твір пройшов сувору цензуру, в ході якої зазнало значних спотворення, зміни, деякі частини роману були вирізані, пропущені. Причиною таких змін стали, звичайно ж, популяризація вільнодумства, показ розбійницького отамана як позитивного героя, що володіє здатністю любити, співчувати і співпереживати. Лише через багато років, вже за радянських часів, читач отримав можливість ознайомитися з ним в повному обсязі.
Історія створення роману «Дубровский»
В основу роману автор поклав ворожнечу соціальних верств країни, вона дуже яскраво виражається в його драматизм, контрастних сценах твору, душевних метаннях і героя, і персонажів другого плану.
Задум написати роман такого плану з`явився у Пушкіна після почутого їм від друзів розповіді про дворянин білоруського походження Островського. Саме він став прототипом головного героя, саме його життєві перипетії лягли в основу твору. Історія ця трапилася в 1830 році, коли у Островського було відібрано його родовий маєток, а його селяни, не бажаючи стати власністю нового господаря, вибрали розбійницький шлях.
Історія ця до глибини душі вразила Пушкіна, який був непримиренним борцем за право людини до вільнодумства і намагався всіляко підкреслити це в своїх творах, за що і піддавався гонінням і опалі.
Про сюжет роману «Дубровский»
Сюжетна основа роману розгортається навколо долі головного героя. Незважаючи на те, що Володимир Дубровський наділений такими якостями, як благородство, сміливість, доброта і чесність, життя його не складається, його переслідують фатальні невдачі і біди.
У ході розповіді герой проходить не один, а три життєві шляхи - від честолюбного і марнотратного офіцера гвардії до мужнього і надзвичайно скромну вчителю Дефоржу, до непримиренного і грізного розбійницького отамана.
Втративши рідну домівку, звичне з дитинства оточення, соціум і втративши можливість простого культурного спілкування, герой втрачає ще й любов. В кінці роману йому не залишається нічого іншого, як піти проти закону, вступити в жорстокий поєдинок з пануючими в ті часи вдачами і засадами суспільства.
Але, тим не менше, йому вдається зберегти чесність, стримати гординю і зберегти благородство, чи не зійти до варварства, яке було притаманне більшості розбійників і бандитів тих часів.
