Чарльз Лінч
Чарлз Лінч (1736-1796) був полковником іррегулярних військ американських колоністів під час Війни за незалежність. Це був важкий час для Америки. Її жителі були далеко не так одностайні в бажанні здобути незалежність, як це часто показують в голлівудських фільмах. Чимало було й тих, хто підтримував англійську владу. Як це завжди буває в смутні часи, знаходилося чимало охочих поживитися, громадянська війна супроводжувалася сплеском злочинності.
Така обстановка вимагала наведення порядку за допомогою «залізної руки». Розумів це і полковник Чарлз Лінч. Він створив в окрузі Бекфорд власний суд. Втім, його дії мало походили на «суд Лінча» в сучасному розумінні: він все-таки не відправляв нікого на шибеницю, не вислухавши суть справи. Але рішення Лінч приймав одноосібно - ні звинувачення, ні захисту в цьому «суді» не було.
Суд Лінча і расизм
Інша версія пов`язує походження даного терміна з ім`ям офіцера Вільяма Лінча. Ця людина жила в другій половині 18 ст. в штаті Пенсільванія. У 1780 р ця людина, користуючись особистою владою, примовляв людей - без суду і слідства - до тілесних покарань. Йшлося саме про побиття, але не вбивство. Найчастіше жертвами ставали негри.
Згідно іншої версії, Вільям Лінч був плантатором, відомим жорстокими розправами над своїми чорношкірими рабами.
Але якщо термін «суд Лінча» виник в кінці 18 ст., То твердження такої практики в США відноситься до 60-м рр. 19 в. Після Громадянської війни населення південних штатів страждало і від сваволі північних окупантів, і від дій негрів, які, отримавши свободу, раді були помститися колишнім господарям. Ось тоді-то і починаються численні вбивства негрів без суду і слідства.
Негри піддавалися лінчуванню не тільки за порушення «законів Джима Кроу» - законодавчих норм, що закріплюють расову дискримінацію - але і за підозрою в будь-якому злочині. Саме за підозрою, адже про розслідування та судовій процедурі за участю обвинувача, захисника і присяжних засідателів не йшлося. Не завжди суд Лінча спонтанно здійснювала неорганізована юрба - її міг направляти шериф або навіть мер невеликого містечка.
Жертвами лінчування ставали не тільки негри, а й усі, хто не входив в категорію WASP ( «білий, англосакс, протестант») - привілейовану частину американського суспільства: євреї, італійці, католики. Найчастіше лінчування представляло собою тортури з подальшим повішенням або спаленням на вогнищі, але існував і м`якший варіант: обмазаного дьогтем і вивалявся в пір`ї людини проносили по місту верхи на колоді, а потім виганяли з міста.
Уряд формально засуджувало суд Лінча, але реально не намагалося нічого зробити. Навіть президент Ф. Рузвельт не наважився боротися з цим явищем законодавчим шляхом, боячись втратити підтримку виборців.
Тільки після Другої світової війни практика лінчування в США сходить нанівець, втрачаючи моральної підтримки в суспільстві.
