Як з`явився орден «Знак Пошани»
В середині тридцятих років минулого століття в Радянському Союзі широко поширився трудовий ентузіазм мас. Уряд СРСР задумалося про те, яким способом можна було стимулювати народ і мотивувати його на трудові досягнення. Грошові премії - лише один із способів для створення трудової мотивації. Не менш важливим стимулом стало прагнення трудящих отримати високу державну нагороду - орден «Знак Пошани».
Даний орден Президія Верховної Ради СРСР заснувала 25 листопада 1935 року. У відповідній постанові говорилося, що «Знак Пошани» вручається окремим громадянам і цілим колективам, котрі продемонстрували найвищі показники в промисловості, сільському господарстві, в інших галузях економіки.
Орденом передбачалося нагороджувати також за заслуги в науковій та дослідницькій діяльності, за досягнення в культурі і спорті, а також за активну участь в справі підвищення обороноздатності країни.
На овальному ордені були зображені робочий і колгоспниця. Цей образ був відображенням руху суспільства вперед, до світлого будущему- він уособлював звільнений від гноблення працю. В руках фігурок художник помістив прапори з гаслом, які закликають пролетарів до об`єднання. У верхній частині композиції розташовувалася червона зірка і позолочені літери «СРСР», а внизу був напис «Знак Пошани».
Нагорода за трудову доблесть
У числі тих, хто був першим удостоєний цієї високої урядової нагороди, був А. Тіллябаев, голова одного з колгоспів, розташованого поблизу Ташкента. Його заохотили за успіхи в справі підвищення врожайності бавовняних культур і за проявлений при цьому трудовий героїзм ( «Ордени та медалі СРСР», Г.А. Колесніков, А.М. Рожков, 1983).
Одним з перших колективів, які отримали орден «Знак Пошани», був металургійний цех Макіївського заводу імені Кірова. Робітники цеху перевиконали планові показники і продемонстрували високу організацію виробництва при здійсненні важливих завдань держави.
До початку війни з Німеччиною орденом було нагороджено більше чотирнадцяти тисяч трудівників.
У роки війни з німецьким фашизмом орден був вручений десяткам тисяч трудівників тилу, які своєю героїчною працею, а іноді і ціною життя допомагали фронту. Найбільше нагороджених дав Урал, Сибір, Закавказзя, Казахстан і Середня Азія. У цих регіонах було в роки війни зосереджена значна кількість промислових і сільськогосподарських підприємств. До моменту розпаду радянської держави орденом було нагороджено понад півтора мільйона людей і колективів трудящих.
