Поняття городян як соціальної спільності

Соціальна спільність є джерелом соціальної діяльності. Городяни проводять таку спільну соціальну діяльність як проживання на компактній території, здійснення несільськогосподарського виробництва (технологічного, інноваційного, сфери послуг), створення комфортної інфраструктури, масштабне споживання матеріальних благ та інформації.

Городян як соціальну спільність можна розглядати з трьох позицій:
- з позиції городянина як окремо взятого члена суспільства - проблематика життя людини в міському середовищі, його можливостей для розвитку і реалізації-
- з позиції городян в груповій взаємодії - особливості міського праці, різновидів дозвілля, рівень культури-
- з позиції городян в залежності від певного місця проживання в місті - відмінності соціальних умов жителів центральної частини міста, околиць, бідних або фешенебельних районів.
Соціальна структура міста виступає в якості моделі суспільства і як просторово-інфраструктурної організації.

Особливості міського укладу життя

Поняття міського укладу життя з`явилося в результаті такого історичного, географічного та соціального процесу як урбанізація, ототожнюється з підвищенням ролі міст в структурі і розвитку суспільства. В основі урбанізації лежать територіальний поділ праці та розгалужена управлінська структура.

Характерні риси соціальної міської культури:
- многоструктурность-
- висока концентрація різних видів трудової діяльності-
- високі темпи життєвої активності-
- велика кількість громадських організацій та державних установ-
- толерантность-
- орієнтованість на інновації та прогресс-
- різноманітність субкультур, стилів мистецтва і способів самовираженія-
- відокремлення індивіда з містом його проживання.

Соціальними проблемами міського способу життя є такі тенденції:
- короткочасні і поверхневі контакти в міжособистісному общеніі-
- анонімность-
- низька залученість в життя оточуючих людей - сусідів, співробітників-
- ослаблення традицій.

В цілому, соціальні умови міського способу життя несуть в собі як можливості різнобічного розвитку особистості і самовираження, так і небезпека знеособлення і відстороненості індивіда від суспільства.