Договори возмездного надання послуг полягають в різних сферах підприємницької діяльності, на підставі цих угод зазвичай виявляються освітні, медичні та інші послуги звичайним споживачам. Питання про правильне розірвання даного договору зазвичай виникає при появі будь-яких розбіжностей між замовником і виконавцем, зміні обставин, серйозних порушеннях зобов`язань або при відсутності зацікавленості в подальшій співпраці (останнє характерно для тривають договорів). Стандартним і найбільш простим способом розірвання є укладення додаткової угоди, в якому замовник і виконавець висловлюють свій намір припинити відповідні взаємовідносини з певної дати, визначають наслідки розірвання договору.

Розірвання договору внаслідок односторонньої відмови

Цивільне законодавство дозволяє кожної зі сторін угоди про безкоштовне надання послуг відмовитися від його виконання в односторонньому порядку. Така відмова фактично означає розірвання договору, однак тягне за собою додаткові обов`язки для тієї сторони, яка скористалася зазначеним правом. Так, виконавець до закінчення терміну дії угоди і повного виконання зобов`язань перед замовником може відмовитися від зазначеного договору, але при цьому зобов`язується відшкодувати замовнику збитки, які може заподіяти таке рішення. Якщо ж одностороння відмова послідує з боку замовника, то останній зобов`язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати витрати (наприклад, виконавець може закупити матеріали, інструменти, витратити час на надання послуги за договором).

Розірвання договору в судовому порядку

Якщо сторони даної угоди не досягають домовленості про його розірвання, то єдиним варіантом припинення відносин є звернення до суду. У цьому випадку та сторона, яка вимагає розірвання угоди в судовому порядку, повинна привести вагомі докази, що підтверджують наявність підстав для розриву домовленостей. Так, суд може своїм рішенням розірвати угоду в тому випадку, якщо виконавець або замовник допускають істотне порушення його умов. Іншою підставою є серйозна зміна обставин, при яких укладався договір. В останньому випадку сторона, що вимагає розірвання угоди, зобов`язана довести, що зміна обставин робить продовження взаємовідносин за цим договором безглуздим (наприклад, з економічної точки зору).