Що таке акмеїзм
Символізм тяжів до багатозначних образів, безлічам метафор і «надреальності». Акмеїзм же, навпаки, представляв чіткі і ясні образи, «земну» поезію з цілковитою байдужістю до сучасних проблем. Реалістичний погляд на світ відбивався в творах акмеїстів, а звична для символізму туманність замінювалася точними словесними образами. У главу цінностей представники акмеїзму ставили культуру, орієнтиром в їх творчості служили архітектура і живопис.
По суті, акмеїстів - невелика група однодумців і дійсно талановитих поетів, об`єднаних в одне товариство (чого не вдавалося зробити символістів). Офіційним органом акмеїстів був «Цех поетів», зборів якого проходили по типу традиційної, але ворожої їм, «Академії вірша». Найактивнішими учасниками руху, залишили багату поетичну спадщину, були шість чоловік: Микола Гумільов, Сергій Городецький, Анна Ахматова, Осип Мандельштам, Михайло Зенкевич і Володимир Нарбут. Але навіть при настільки скромному складі протягом виділялися свої напрямки. «Чистий» акмеизм представляли Гумільов, Ахматова і Мандельштам, а Городецький, Нарбут і Зенкевич творили в натуралістичному крилі.
Поетичне протягом «акмеїзм» існувало лише 2 роки (1913-1914), розпавшись після розколу. «Цех поетів» був закритий, але надалі кілька разів поновлювався (аж до смерті Н. Гумільова). Крім творів поетів-акмеїстів, протягом залишило після себе десять номерів журналу «Гіпербореї» (редактор М. Лозинський).
Маргінальна протягом акмеїзму сполошило поетичну еліту срібного століття, воно не мало аналогів на заході, в чому його неодноразово дорікали опоненти. Яскравий спалах акмеизма залишила найбільше спадщина, і стало плідним періодом в російській літературі.