Що таке іонізатор повітря
Вперше позитивну дію негативних іонів на живі організми довів російський біофізик Олександр Чижевський. Він же на початку 20-х років ХХ століття запропонував використовувати штучну іонізацію в сільському господарстві, медицині та ін. Крім того, вченим для цих цілей був розроблений спеціальний прилад, який отримав назву лампи, або люстри Чижевського. Її можна вважати першою моделлю іонізатора повітря. Тільки в кінці XX століття стали користуватися попитом іонізатори для домашнього використання, тому почалося їх масове виробництво.
Все іонізатори можна розділити на однополярні і біполярні.
У однополярних відсутня позитивно заряджений електрод. Отже, електростатичне поле створюється між негативно зарядженим електродом і стіною, підлогою або стелею. Найбільшим недоліком даного іонізатора є те, що пил навколо нього теж заряджається, утворюючи шкідливі для здоров`я іони. Тому такі прилади рекомендується встановлювати в легкодоступних для прибирання місцях. До того ж, не варто тримати їх постійно включеними і заходити в приміщення, поки пил не осяде.
Біполярний іонізатор містить два електроди: з позитивним і негативним зарядом. Такий прилад, якщо він правильно налаштований, можна залишати включеним цілодобово.
Залежно від виконуваних функцій, іонізатори ділять на дві групи:
1. Аероіонізатори, які крім насичення повітря легкими іонами (негативними іонами) ще й очищають його від пилу і бактерій;
2. Пристрої, іонізуючі, очищають і зволожуючі повітря в приміщенні.
Крім того, прилади можна класифікувати за методом іонізації повітря. Так, виділяють термічний, ультрафіолетовий, Радієвий, плазмовий, Електроеффлювіальние, водяний і коронний іонізатори для збагачення повітря легкими іонами.
Однак ці пристрої, крім користі, можуть завдати шкоди здоров`ю, особливо однополюсні. Медики не рекомендують використання будь-якого виду аероіонізаторів при онкологічних захворюваннях, бронхіальній астмі, пневмонії тощо
