Причини і симптоми виснаження організму
До найпоширеніших причин виснаження організму відносяться недоїдання, хвороби органів шлунково-кишкового тракту, нервово-психічні захворювання, ендокринно-гормональна патологія, тривалий прийом алкоголю (запій), опіки, інфекції, травми, хвороби, що супроводжуються несвідомим станом, онкологічні захворювання, прийом деяких лікарських засобів.
Типовим симптомом виснаження є зниження маси тіла. На першій стадії воно може бути слабко виражена, однак на фізіологічному рівні організм відчуває дефіцит основних речовин, а це відбивається на життєвій активності. Пацієнти скаржаться на слабкість, швидку фізичну і психічну стомлюваність, сонливість, нестійкі випорожнення, часті застуди. У кутах рота з`являються «заїди» - ознаки дефіциту вітамінів групи В, астено-невротичні стани хворих чергуються з відносно стабільною роботою ЦНС.
Для другої стадії виснаження характерні набряки, особливо живота і нижніх кінцівок. Вони з`являються в зв`язку з порушенням білкового обміну, позбутися від них нелегко. Працездатність пацієнтів різко знижена, вони виглядають виснаженими, спостерігається тотальний гіповітаміноз, порушення роботи нервової системи, депресії, з`являються порушення вольової та психічної сфери, суїцидальні думки, хворі робляться недовірливими, характер погіршується. Наслідки третього ступеня виснаження (кахексії): критичне зниження психічних процесів, нерухомість, особа хворих бліде, має сіруватий або жовтуватий відтінок, риси обличчя загострені, очі запалі, можуть спостерігатися судоми, мимовільне сечовипускання.
При появі перших симптомів сказу хвороба закінчується смертельним результатом. Лікування тут вже немає.
Виснаження організму: діагностика та лікування
Діагноз ставиться за даними лікарського огляду, при цьому розраховується відповідність маси тіла конституціональному статурі. Хворому потрібно пройти ретельне обстеження для виключення основних захворювань, які можуть призвести до виснаження. Проводяться дослідження для об`єктивної оцінки стану основних обмінних процесів організму, виконуються обстеження внутрішніх органів для підбору правильної терапії.
Наслідки третьої стадії виснаження після лікування залишаються на все життя у вигляді психічних або соматичних порушень різного ступеня вираженості.
Лікування проводиться в стаціонарі, воно спрямоване на відновлення травлення, нормалізацію обмінних процесів, корекцію обміну речовин. Хворому призначається парентеральне харчування, при цьому поступово розширюється режим і обсяг спожитої їжі. Потрібно прийом ферментів, вітамінів, судинних препаратів, а також лікування супутніх захворювань.
