Як користуватися левоміцетином
«Левоміцетин» - антибактеріальний засіб широкого спектра дії, що є особливо ефективним по відношенню до гонококкам і менінгококів. Засіб випускається у формі таблеток, порошку для приготування ін`єкцій і краплею для лікування хвороб в офтальмології.
1
Препарат використовується при терапії таких станів як абсцес мозку, тиф, паратифи, дизентерія, бруцельоз, сальмонельоз, туляремія, менінгіт, пситтакоз, хламідіоз, ерліхіоз. Ліки можуть призначатися для купірування симптомів інфекцій сечостатевої системи, пневмонії, перитоніту, уражень жовчовивідних шляхів і отитів. У формі очних краплею «Левоміцетин» застосовується при кон`юнктивіті, кератиті і блефариті.
2
У формі таблеток препарат виписується по 250-500 мг за 30 хвилин до прийому їжі 3-4 рази на добу. Денна доза може визначатися в залежності від стану хворого. Кількість засобу може збільшуватися, якщо людина хвора на черевний тиф, перитоніт або менінгітом. Прийом «Левоміцетину» в підвищеному дозуванні повинен проводитися тільки під наглядом лікаря. Якщо у пацієнта є нудота і блювота після прийому ліків, можливо його призначення через 1 годину після їжі. Тривалість терапії зазвичай становить не більше 10 днів.
3
«Левоміцетин» в формі крапель закопується по 1 разу кожні 2-4 години, однак застосування засобу можливо частіше або рідше, в залежності від типу та перебігу захворювання. При полегшенні симптомів слід зменшити частоту прийому кошти до 3-5 разів на добу. Закопування проводиться в кон`юнктивальний мішок, який є простором, розташованим між століттям і очним яблуком.
4
Для проведення уколу порошок розчиняється приблизно в 2-3 мл рідини для ін`єкцій або новокаїні (0,25% або 0,5%). Після цього препарат набирається в шприц через попередньо встановлену на нього голку. Укол проводиться внутрішньом`язово через зовнішній квадрант сідниці (верхню частину сідниці). Якщо розчин був придбаний для внутрішньовенного введення, вміст флакона розчиняється в 10 мл рідини або глюкози. Час вливання препарату становить не менше 3 хвилин. Допустима доза повинна визначатися лікарем, відповідно до індивідуальних показаннями, проте зазвичай кількість ліки не перевищує 500-1000 мг на добу.
5
Серед можливих побічних реакцій «Левоміцетину» відзначаються нудота, блювота, проблеми зі стільцем, стоматит, дисбактеріоз, ентероколіт. У рідкісних випадках можливі анемія, колапс, зміни в артеріальному тиску, агранулоцитоз, панцитопенія, гранулоцитопенія і еритроцитопенія. У деяких пацієнтів виникають головні болі, запаморочення, енцефалопатія, стомлюваність і галюцинації, пов`язані з порушеннями зору, слуху і смаку. Іноді можливі шкірні алергічні реакції, наприклад, висип, свербіж або набряк Квінке.
Статті за темою "Як користуватися левоміцетином"
Оцініть, будь ласка статтю