закон суворий
Всі правила і норми, за якими перевіряють самих донорів та їх кров, закріплені в кількох федеральних законах. Це дозволяє забезпечити максимальну безпеку донорської крові та плазми.
Всі правила і норми, за якими перевіряють самих донорів та їх кров, закріплені в кількох федеральних законах. Це дозволяє забезпечити максимальну безпеку донорської крові та плазми. [Врізка # 1]
На сьогоднішній день самим головним нормативним документом, який регулює відносини в донорської сфері, є «Закон Російської Федерації про донорство крові та її компонентів» №5142-1 від 9 червня 1993 року. Цей документ пояснює, як необхідно обстежити донора, скільки крові і скільки плазми можна брати від одного донора за одну донацію і за рік, які гарантії донор отримує від держави і від роботодавця.
Безпека донорської крові та способи її досягнення детально прописані в постанові №364 від 14 вересня 2001 року "Про затвердження порядку медичного обстеження донора крові та її компонентів». Всі питання про те, як, де і як часто повинен обстежитися донор крові, врегульовані в цьому нормативному документі.
Де ця вулиця? Де цей будинок?
Відповідно до закону «Про затвердження порядку медичного обстеження донора крові та її компонентів» заготівлю, переробку, перевірку, забезпечення безпеки і зберігання крові здійснює установа охорони здоров`я, державне або муніципальне, що має ліцензію на здійснення даного виду діяльності. І це повинно бути єдиним видом медичної діяльності, яку здійснює ця установа. Зазвичай це великі станції переливання крові або пересувні пункти відбору крові та її компонентів.
Сучасній медицині відомо два типи вірусу імунодефіциту людини: ВІЛ-1 і ВІЛ-2. ВІЛ-1 зустрічається приблизно в два рази частіше.
Сучасній медицині відомо два типи вірусу імунодефіциту людини: ВІЛ-1 і ВІЛ-2. ВІЛ-1 зустрічається приблизно в два рази частіше. [Врізка # 2]
Перевірка крові на ВІЛ проводиться при кожному заборі крові. Після того як донор здав кров, з отриманого матеріалу відбирається близько 40 мл крові, яка відправляється на численні аналізи. Кров перевіряють не тільки на СНІД, а й на гепатити В і С. Зараз кров перевіряється на ВІЛ в кілька етапів. Спочатку йде перевірка на антитіла до ВІЛ-1 і ВІЛ-2, так як це два відомих типу вірусу, які можна виявити. Навіть якщо антитіла до ВІЛ не виявлені, кров обстежують ще раз - вже на частинки ДНК вірусу.
Навіть якщо обидві перевірки проведені успішно, кров відправляється на шестимісячний карантин. Після карантину її знову перевіряють на ВІЛ та гепатити. І якщо і ці аналізи будуть негативними, значить, її можна використовувати для трансфузій.
Екстрених ситуацій, коли заготовленої крові в лікувальних установах немає, практично не трапляється. Але якщо сталася нештатна ситуація і переливання крові потрібно зробити негайно, а карантінізованной крові немає, то використовуються експрес-тести на визначення антитіл до ВІЛ у крові донора. Результати цих тестів можна оцінити вже через п`ять хвилин після проведення, і робить це лікар-трансфузіолог. Якщо результат аналізу негативний, то кров можна переливати. Але в цьому випадку ризик зараження трохи вище.
