Як працює інкубатор

Штучно, без квочки виводити курчат домашньої птиці люди навчилися дуже давно. Найпростіші інкубатори використовувалися в тропічних країнах ще задовго до нашої ери - кілька тисячоліть тому. Вони представляли собою утеплені бочки або цілі спеціальні приміщення. На Русі здавна виводили «зозулястих» на російській печі. Близькі до сучасних конструкції інкубаторів з`явилися в Європі і США в 19 столітті, з освоєнням електрики.

Слово «інкубатор» в перекладі з латинської мови (Incubo) означає «висиджую пташенят». Як було відмічено наглядовими предками, квочка сидить на яйцях, зігріваючи їх температурою свого тіла. І в конструкції штучних «квочок» принциповим є створення певного температурного режиму. Не маючи точних приладів і можливостей регулювання параметрів, древнім птахівникам вдавалося виводити пташенят курей, гусей, качок та інших птахів, правда, з низьким відсотком виходу.

Сучасні промислові інкубатори повністю автоматизовані, з вбудованим програмним забезпеченням. Людський фактор в процесі «висиджування» тут зведений до мінімуму. Побутові інкубатори мало відрізняються від них за принципом дії. Головна відмінність інкубатора для будинку від промислового полягає в кількості режимів роботи і місткості пристосування.

Домашній інкубатор складається з трьох основних елементів:
- Корпусу, в якому розміщується решітка для яєць і піддон для води-
- Кришки з вбудованим нагрівальним елементом-
- Терморегулятора, що дозволяє встановлювати і регулювати температуру всередині камери.

Перед завантаженням інкубатора яйцями, камеру потрібно прогріти до заданої температури. У металевий піддон налийте води - вона буде забезпечувати необхідну вологість. Якщо інкубатор не споряджений пристроєм для автоматичного перевертання яєць, робіть це вручну для рівномірного прогрівання. Отвори на кришці інкубатора призначені для примусової циркуляції повітря - закривати їх не можна.