Зміна сільського господарства в залежності від географії
Північні райони Росії відносяться до зони ризикованого землеробства. Тут вирощують кормові культури (буряк, турнепс), картопля. Тваринництво представлено невеликими господарствами, зайнятих розведенням великої рогатої худоби.
Змішані хвойно-листяні ліси Нечорнозем`я і південна тайга відносяться до зони нестійкого землеробства. Тут вирощують сільськогосподарські культури, які невибагливі до тепла - картопля, льон, жито, овес. У цій зоні розвинені птахівництво і свинарство.
У районах лісостепу добре розвинене рослинництво - до половини всіх площ тут використовується для вирощування овочів, картоплі, зернових, технічних і кормових культур. Багаті врожаї на полях тут забезпечують хорошу кормову базу для промислового птахівництва, розведення великої рогатої худоби і свинарства.
Степова зона - головна житниця країни. На Південному Уралі, в Поволжі, на Кубані вирощують пшеницю, кукурудзу. На пасовищах розводять овець і велику рогату худобу.
Для гірських районів і напівпустель характерно пасовищне вівчарство. Рослинництво тут не розвинене.
Комплексне районування сільського господарства
Крім кліматичних особливостей, на районування сільського господарства впливають й інші чинники. До них можна віднести кількість проживає на тій чи іншій території населення, національні особливості, наявність ринків збуту продукції і різні способи організації виробництва.
У XXI столітті економіка нашої країни сильно змінилася, що не могло не позначитися і на районировании сільського господарства. Зменшилася роль тваринництва, сильно розосереджені вирощування картоплі, скоротилися посіви льону.
Сучасне сільське господарство прийнято ділити на декілька типів, які враховують кліматичні особливості місцевості, традиційну спеціалізацію великих сільськогосподарських підприємств і багатоукладність ведеться господарства.
Приміський тип сільського господарства сконцентрований навколо великих російських міст. Животноводческо-землеробський тип характерний для Нечорнозем`я і лісостепу Сибіру. Тут розвинене м`ясо-молочне тваринництво, а також вирощування кормових культур.
У європейській частині Росії переважає інтенсивний землеробсько-тваринницький тип сільського господарства. Тут вирощують озиму та яру пшеницю, соняшник, цукровий буряк. Велике розвиток отримали приватні фермерські господарства, зайняті вирощуванням великої рогатої худоби.
Для південних областей країни характерний інтенсивний землеробський тип сільського господарства. У пониззі Волги, Краснодарському краї вирощують овочі, зернові та баштанні культури. Подекуди тут збереглося рисівник, а на в південних районах Далекого Сходу отримало розвиток вирощування сої.
Крім перерахованих вище основних типів сільського господарства є і менш поширені - в степових районах центральної Росії розвинене равнинное тваринництво, на Кавказі і Алтаї - гірське тваринництво, а в північних областях - оленярство.
