Має сенс розглядати пошук достовірної інформації переважно в інтернеті, так як практично будь-яка значуща інформація (радіопередачі, статті газет, випуски телепередач, довідкова інформація і т.д.) досить швидко потрапляє в мережу.

Інтернет є, мабуть, найбільш доступним інструментом висловлювання своєї думки або опублікування інформації з будь-якого питання. При цьому автор тут же отримує аудиторію з усього світу. Ці властивості дуже привабливі для людей, які мають різні цілі: одні просто намагаються поділитися власною думкою, опитом- інші ведуть боротьбу з конкурентами, намагаються просунути будь-якої продукт-треті відстоюють певну політичну позицію. Інтернет є відкритим простором, яке кожна людина може наповнити тією чи іншою інформацією.

Тому інформація в багатьох місцях інтернету є малодостовірними і хаотично розкиданого, обгрунтування будь-яких тверджень може бути некоректним, а факти представлені з спотвореннями. У багатьох випадках також відомості є продуктом маніпуляції свідомістю та інформаційних воєн.

Проте знайти достовірну інформацію при певних навичках нескладно. Нижче перераховані найбільш часті випадки, в яких необхідно встановити істинність наданих відомостей, і конкретні прийоми роботи з даними.

Достовірність новинних статей

Новина, пофарбована в яскраві емоційні тони, але не має посилань на достовірні джерела, не підтверджена фотографіями або зйомками, носить явно пропагандистський характер. Тут також слід пам`ятати, що має відео-репортаж новина має більше шансів на достовірність, ніж новина, забезпечена тільки фотоматеріалами (фотографії набагато легше підробити, ніж здійснити відеомонтаж).

Сумнівні ж фотографії слід перевіряти за допомогою пошуку по картинках (в системах Яндекс або Google). Часто трапляться, що при висвітленні подій ЗМІ використовують більш старі фотографії схожих (але не тих, про яких пишуть) подій.

Новинну аналітику (особливо політизованих подій) без посилань на надійні джерела потрібно сприймати як недостовірну.

Надійними джерелами є:

- конкретна людина, яка має в своєму розпорядженні в силу свого положення або повноважень відомостями, переданими ЗМІ-
- документи-
- результати соціологічних або наукових досліджень, опубліковані на сайті їх ісполнітеля-
- друковане видання, що має вихідні дані-
- детально зняті відеорепортажі.

Використання соціальних мереж

У розпал військових або політичних конфліктів (наприклад, як це відбувається в даний час на Україні після євромайдан) не варто покладатися на достовірність засобів масової інформації, нехай навіть і офіційних. Як правило, ЗМІ в цей час відстоюють політику своїх країн і можуть або прикрашати події, що відбуваються в свою користь, або взагалі свідомо дезінформувати населення.

Щоб дізнатися, якою є реальна політична, військова, економічна обстановка на місцях, можна опитувати людей, що живуть в сюжеті регіоні за допомогою соціальних мереж. При цьому потрібно стежити за тим, щоб опитувані люди не були затятими прихильниками будь-якого політичного табору або явно зацікавленою структури- інакше не уникнути свідомого або спонтанного спотворення інформації.

Достовірність наукової інформації

У Росії в даний час дуже поширені різні організації, які використовують в своєму найменуванні слово «академія», тим самим претендуючи на свою науковість, а також науковість наданої ними суспільству інформації.

Однак в Росії сьогодні є лише одна державна академія - Російська академія наук (РАН). Саме її наукові матеріали слід сприймати всерйоз. Більше ніякі «академії» в Росії, в тому числі приватна, але широко відома Російська академія природничих наук (РАПН), не є джерелом достовірної наукової інформації.

Також джерелом свідомо справжніх відомостей можна вважати державні науково-дослідні об`єднання та інститути. Дані по проведеним науковим дослідженням можна отримати у прес-служби цих організацій або на офіційних сайтах.

Достовірність освітньої інформації

Система освіти (особливо з поширенням приватних навчальних закладів) сьогодні також не застрахована від надання своїм користувачам недостовірної інформації. Щоб уникнути її, потенційний користувач повинен перевірити, чи відповідають використовувані підручники ФГОС, чи входять до Федерального перелік підручників, які рекомендовані і допущені для використання в навчальному процесі, чи має навчальний заклад державну акредитацію.

У Росії в даний час повної довіри заслуговують лише навчальні матеріали державних навчальних закладів.