Навіщо потрібні деепричастия
Дієприслівник у реченні виступає в ролі обставин, що характеризують основну дію, укладену в присудок. Тому діяч-підмет для виконання основного і додаткового дії один і той же. Наприклад, у реченні «Хвилі несуться, трясучи і виблискуючи» підлягає «хвилі» виконує основну дію «несуться» і два додаткових - «трясучи і виблискуючи». Зверніть увагу, що інше побудова пропозиції з вжитим деепричастием неможливо, крім приєднання дієприслівниковими обороту до односкладних безособового інфінітивна пропозицією. Порівняйте:
- «Закривши книгу, ви відновите в пам`яті текст вірша». - Пропозиція побудовано правильно.
- «Закривши книгу, можна відновити в пам`яті текст вірша». - Пропозиція побудовано правильно (дієприслівникових оборот вжито в односоставном безособових речень).
- «Закривши книгу, відразу згадалося вірш». - Пропозиція побудовано невірно, тому що підмет «вірш» не виконує додаткового дії «закривши».
Дієприслівник завжди утворюється від вихідного дієслова, зберігаючи ознака виду і зворотності. Наприклад, «тріщати тріскотячи» (дієслово недосконалого виду, без ознаки повернення) - «розсміятися розсміявшись» (доконаного виду, з ознакою повернення). Іноді дієслова мають варіантні форми дієприслівників: «озябнуть озябнув, змерзлі». Остання форма має стилістичну калу «застаріле» і зазвичай використовується для створення художнього образу.
Не слід плутати дієприслівник, що позначає додаткову дію, і наріччя, яке утворилося шляхом переходу з однієї частини мови в іншу.
- «Він йшов дуже повільно, накульгуючи на праву ногу». - Дієприслівник «накульгуючи» позначає додаткову дію і має значення способу дії.
- «Він йшов накульгуючи». - Прислівник «накульгуючи» загубило значення додаткового дії і позначає тільки ознака дії «йшов».
