Передісторія відкриття
Будь-яке наукове відкриття - результат наполегливої праці, але історія науки знає приклади, коли велику роль грала випадковість. Так сталося з німецьким фізиком В.К. Рентгеном. Цей вчений займався дослідженням катодних променів.
Одного разу К.В. Рентген включив катодний трубку, закриту чорним папером. Недалеко від трубки лежали кристали платиноціаністого барію, які не були пов`язані з приладом. Вони почали світитися зеленим світлом. Так було відкрито випромінювання, що виникає при зіткненні катодних променів з якою-небудь перешкодою. Вчений назвав його Х-променями, а в Німеччині і Росії в даний час застосовується термін «рентгенівське випромінювання».
Відкриття природної радіоактивності
У січні 1896 р.французький фізик А. Пуанкаре на засіданні Академії розповів про відкриття В.К. Рентгена і висловив гіпотезу про зв`язок даного випромінювання з явищем флюоресценції - нетеплового світіння речовини під впливом ультрафіолету.
На засіданні був присутній фізик А.А. Беккерель. Його зацікавила ця гіпотеза, адже він вже давно досліджував явище флюоресценції на прикладі уранілнітріта і інших солей урану. Ці речовини під впливом сонячних променів світяться яскравим жовто-зеленим світлом, але як тільки дія сонячних променів припиняється, солі урану перестають світитися менш ніж через соту частку секунди. Це встановив ще батько А.А. Беккереля, який теж був фізиком.
Вислухавши доповідь А. Пуанкаре, А.А. Беккерель припустив, що солі урану, переставши світитися, можуть продовжувати випускати якесь інше випромінювання, що проходять через непрозорий матеріал. Досвід, проведений дослідником, здавалося б, доводив це. Вчений поклав крупинки солі урану на фотопластинку, загорнуту в чорний папір і виставив на сонячне світло. Проявивши платівку, він виявив, що вона почорніла там, де лежали крупинки. А.А.Беккерель зробив висновок, що випромінювання, що випускається сіллю урану, провокується сонячними променями. Але в процес дослідження знову вторглася щаслива випадковість.
Одного разу А.А. Беккерелю довелося відкласти черговий досвід через похмурої погоди. Підготовлену фотопластинку він прибрав в ящик столу, а зверху поклав покритий сіллю урану мідний хрест. Через деякий час він все-таки проявив платівку - і на ній відобразилися обриси хреста. Оскільки хрест і платівка перебували в недоступному для сонячного світла місці, залишалося припустити, що уран - останній в періодичній таблиці елемент, випускає невидиме випромінювання мимовільно.
Дослідженням цього явища поряд з А.А. Беккерелем зайнялися подружжя П`єр і Марія Кюрі. Вони встановили, що даним властивістю володіють ще два елементи, відкриті ними. Один з них був названий полонієм - на честь Польщі, батьківщини Марії Кюрі, а інший - радієм, від латинського слова radius - промінь. За пропозицією Марії Кюрі, дане явище було названо радіоактивністю.
