Про християнському розумінні смерті
У сучасному суспільстві смерть сприймається досить однозначно - це завжди траурне подія і велике випробування для родичів і друзів того, хто помер. Тим часом у багатьох релігіях ставлення до смерті не трагічне, а серйозне. Смерть - це не трагедія, а перехід людини в інший світ.
Життя людини після смерті не закінчується, настає кінець лише земної оболонці - тілу, але душа продовжує жити. Більш того, багато святих переконані, що смерть є подією радісним: Господь забирає душу до себе в оптимальний для неї момент, коли вже ясно, що людина досягла внутрішньої святості- коли Бог розуміє, що в своєму земному існуванні вже точно не стане краще, тому забирає його душу, щоб запобігти вчиненню ще більших гріхів.
Смерть в християнстві - не горе, а всього лише одна з подій. Печаль близьких за померлими - це нормальний стан, але надривний горе - це скорбота про себе самого і недовіру Промислом Божим.
Молитва за упокій: кому і навіщо вона потрібна
Якщо смерть - не трагедія, то треба молитися за тих, хто пішов у інший світ? Часто люди не знають, як допомогти душі померлих близьких, який борг вони повинні виконати перед померлими. Найпростіше, що може зробити навіть необізнана людина в пам`ять про покійних, - це пом`янути їх в молитві Господу, поставити свічку в церкві за упокій. Молитви за упокій мають особливе значення для душі.
Молитва за покійних - невід`ємна частина духовного життя християнина. Вірніше сказати, це не обов`язок, а природна його потреба. З одного боку, все у всесвіті, в тому числі і смерть близьких, відбувається по Благому Провидінню Божому, з іншого боку, людина в сокровенне діалозі з Господом завжди може попросити його про свої покійних родичів і друзів, і його благання будуть почуті.
Святі, котрі володіли даром прозріння, приводили багато прикладів про матерів, які вимолювали душі своїх синів, які жили розпусним життям. Або вдів, які просили Господа помилувати душі їхніх покійних чоловіків. Щирі молитви здатні заспокоїти душу померлого - саме тому в православній традиції вони називаються «за упокій», «за упокій».
Безумовно, молячись щиро за близьких, людина не тільки допомагає душам покійних, а й втішає самого себе. За вченням святих отців, молитва - це не що інше, як зіткнення душі з Господом. Молячись за покійних, стикаючись душею з Богом, людина отримує спокій, так як розуміє, що все, що відбувається з ним - це частина нез`ясовного Божественного Промислу. І навіть смерть близьких - НЕ сумна подія, а частина Мудрості Божої.
Молитва за упокій - це в якійсь мірі продовження життя померлих. Адже вони вже втратили можливість діяти і не можуть самостійно звернутися до Бога з проханням про допомогу, а їх близькі дають їм цю можливість, молячись і роблячи добрі справи в пам`ять про покійних.
