Куди піти в монастир
Подорожуючи світом, людина може не тільки подивитися на життя різних людей, але і приміряти її на себе. Щоб побути аборигеном, оселитеся в самобутньому житло. Щоб відчути себе знатної особливої, орендуйте замок. Ну, а уникнути мирської суєти вам допоможуть монастирі.
Вже давно знаменитості взяли моду час від часу жити в монастирі, створеному ще в кінці п`ятого століття, - Шаолінь. Не тільки люди, що займаються східними єдиноборствами, приїжджають сюди, а й ті, хто хоче вивчити дзен-буддизм. Але це аж ніяк не відокремлене місце, зараз натовпи туристів приносять шум і суєту на територію стародавнього монастиря, відкрито безліч сувенірно-збройових магазинчиків. Але в Китаї дуже багато «бойових» монастир не таких популярних, але зберегли тишу і спокій, які іноді бувають так необходіми.В Кореї ви теж можете оселитися в буддійському монастирі. Вам потрібно буде освоїти найпростіші правила поведінки в таких культових місцях. Потім вас познайомлять з життям і побутом мешканців монастиря, розкажуть про святині і скарби, які тут зберігаються. Ви повинні запам`ятати кілька правил: ходите тільки в чистому одязі, не користуйтеся яскравою косметикою, не паліть, не пийте алкогольні напої, під час богослужіння не можна кричати, бігати, говорити з ким-небудь. У таких монастирях можна провести день або пройти тривалий курс навчання медитації, бойовим мистецтвам, виготовлення ліхтариків і чіткий. Також вас можуть навчити готувати ритуальні страви або проводити традиційну чайну церемонію.Многіе католицькі монастирі мають сторінки в інтернеті, на яких ви зможете забронювати кімнату в обителі. Часто росіяни відвідують і живуть в монастирях на Святій Землі в Ізраїлі, в православних країнах: Греції, Чорногорії та Болгарії. У Росії ви теж можете пожити в монастирі. У деяких обителях дозволяють кілька днів побути безкоштовно, але у вкрай спартанських умовах. На відміну від буддійських, православні монастирі ще не стали туристичними «стежками». Вам доведеться стати «трудником», тобто ґрунтовно попрацювати на монастир. Але спочатку отримаєте благословення настоятеля обраної обителі. Та й, уже поселившись в монастирі, на будь-яку свою дію потрібно буде просити благословення. Чинити перешкоди і не пускати працівника в більшості обителей не будуть, адже робочі руки потрібні завжди. Правила проживання майже ті ж, що і у всіх монастирях світу: вести себе скромно і пристойно, не лізти «зі своїм статутом». Можна жити в обителі і сімейним парам (тільки вінчаним в церкві), їх намагаються не розлучати, але все буде залежати від умов і можливостей закладу. «Никами» проживають і харчуються в монастирі безкоштовно, вони беруть участь в церковних службах і несуть послух, тобто працюють в саду і городі, готують їжу і роблять заготовки, допомагають в ремонті та реставрації будівель.
Рада 2: Як вести себе в монастирі
Навіть якщо ви приїхали в монастир на екскурсію і не дотримуєтеся християнської віри, вести себе на території обителі слід певним чином. Це як раз той випадок, коли прислів`я «У чужий монастир зі своїм статутом не ходять» має не переносне, а пряме значення.
1
Монастир, в першу чергу - це місце, де живуть ченці, люди, що віддалилися від світу, щоб віддатися молитвам і роздумам. Час відвідування обителі повинно відповідати внутрішньому розпорядку монастиря. Не варто сподіватися, що його двері завжди відчинені для вас, краще з`ясувати, о котрій годині і по яких днях обитель відкрита для публіки. Якщо ви хочете потрапити на службу, щоб молитися разом з братією, запитайте про це заздалегідь.
2
Одягайтеся скромно. Це не театр, що не пляж і не дискотека. Вас можуть просто попросити покинути територію монастиря, якщо на вас надітий обтягуючий топ, майка, блузка з глибоким декольте, коротенька спідниця, шорти, шльопанці. Під багато монастирів жінок пускають тільки з покритою головою, тобто в хустці. Є обителі, де дівчині в брюках буде відмовлено у відвідуванні. Не варто приходити в монастир, надівши футболку із забавним принтом, двозначними або навіть образливим висловлюванням.
3
На території монастиря не вітаються гучні звуки. Молитва ця та ж медитація, нікому не сподобається, якщо вона буде перервана настирливої треллю мобільного телефону або гучними розмовами. Вимкніть свої трубки, проведіть попередню бесіду з дітьми, самі намагайтеся розмовляти напівголосно.
4
Територія монастиря це не громадський парк. Там не їдять, не катаються на роликах або велосипедах, не бігають і не ходять по траві, а вже тим більше не рвуть квіти. Сюди не приходять з тваринами. Тут не жують жувальну гумку, не п`ють газовані напої, тільки воду, якщо вам жарко. Немає мови і про те, щоб «перекусити» в монастирському саду або біля огорожі.
5
Не варто плутати ченців з екскурсоводами. У ченців є свої повсякденні заняття, «слухняності», і вони зовсім не повинні задовольняти цікавість відвідувачів ні за світськими, ні з духовних питань. Ви можете привітати члена громади і попросити про допомогу, якщо заблукали або не знаєте до кого звернутися, але не вступати в бесіду.
Статті за темою "Куди піти в монастир"
Оцініть, будь ласка статтю