Історія терміна

Імпічмент або вотум недовіри, як правило, стосується злочинів глави держави, пов`язаних з державною зрадою, порушенням головного закону країни - Конституції і інших серйозних правопорушень, які є підставою для відсторонення від займаної посади або посади.

Саме слово «імпічмент» має англійське коріння і в дослівному перекладі означає звинувачення або засудження. Імпічмент з`явився в Англії в 14 столітті, саме тоді Палата громад була наділена владою надавати суду вищих чиновників. Механізм подібної процедури, як правило, прописаний в офіційно чинному законодавстві і є однією з важливою характеристик будь-якої демократичної країни.

Історія проведення процедури

Найпоширенішою схемою проведення імпічменту є модель, прописана в конституції Сполучених штатів, де, до речі кажучи, процедура імпічменту послужила підставою для дострокового зняття повноважень з президента Річарда Ніксона.

Основними діючими органами, які беруть участь у винесенні рішення, є нижня і верхня палата парламенту, при цьому перша з них лише висуває звинувачення, в той час як друга розглядає його з винесенням подальшого вердикту. У деяких країнах до вирішення подібних питань залучаються органи вищого суду: в Німеччині та Італії - Конституційного, в Португалії та Фінляндії - Верховного, у Франції - Високої палати правосуддя.

Недовіра по-російськи

У нашій країні процедура імпічменту проходить при безпосередній взаємодії державної Думи, Верховного і Конституційного судів, які виносять остаточний вердикт за наявністю або відсутністю факту вчинення правопорушення проти своєї країни. При цьому головною вимогою до початку процедури імпічменту є зібрана з представників Думи комісія, а також ініціатива проведення подібної процедури з боку не менше, ніж третини депутатів. Для того щоб механізм був запущений, передбачається певна квота голосів, які виступають за розгляд справи, воно не повинно бути менше двох третин від загального числа представників кожної з палат.

Не всім відомо, що в Росії подібна процедура проводилася двічі, в обох випадках вона не була доведена до кінця і була застосована до діючого на той момент президента Бориса Єльцина. У 1993 і 1999 році йому були висунуті звинувачення, викликані недовірою внутрішньою і зовнішньою політикою, насаджуваної високопоставленим особою в країні, питання стосувалися військових дій, які велися нашою країною в Чечні, і так званого геноциду російського народу, пов`язаного з різким падінням чисельності населення.