Спори між вченими-лінгвістами носять скоріше теоретичний характер, тому що на практиці, точніше, в життя, все якраз гранично ясно. Рідною мовою більшість людей вважають той, на якому говорять батьки.
Найближчим для людини є материнська мова. Той, який дитина вбирає разом з грудним молоком. На якому вперше вимовляє два найважливіших слова: «мама» і «тато». Вчені називають його мовою, засвоєним в дитинстві без спеціального навчання. Або першим рідною мовою.
Потім дитина йде в школу і починає отримувати знання. Викладачі, як правило, розмовляють і ведуть уроки державною мовою тієї країни, де живе людина. Цією мовою написані всі підручники і методичні посібники.
Така мова є загальним для учнів і оточуючих дитини дорослих. На ньому говорять державні діячі і видаються документи. Цією мовою вписується в паспорт його ім`я і прізвище після досягнення повноліття.
Велику частину часу людина починає говорити саме цією мовою, навіть якщо вдома розмовляють іншою. Вчені називають його другим рідним для людини. Описуються випадки, коли перший рідна мова в житті змінюється на той, який найчастіше вживається людьми.
Друга думка зводиться до того, що рідною мовою для більшості стає мова, якою вони думають. А також пишуть і розмовляють без особливих зусиль. Це основна мова для спілкування та діяльності в соціумі. Його вчені називають функціонально першою мовою, тобто мовою, за допомогою якого людина пристосовується до навколишнього суспільству.
Люди можуть знати функціонально перша мова навіть краще за перший рідного, але бути при цьому прив`язані більше саме до того, на якому вчилися розмовляти.
Третьою трактуванням терміна «рідна мова» є твердження, що рідним для людини буде мова його предків. Ту мову, яка ідентифікує його приналежність до певної етнічної групи, національності.
Відмінності між термінами лінгвістів досить умовні, тоді як для простої людини рідною мовою завжди буде той, який він сам любить найбільше. Звички людей змінюються з часом і обставинами, але переваги найчастіше залишаються незмінними.
