Улюблені журнали дітей і молоді
«Веселі картинки» спочатку були призначені для самих маленьких, які цікавляться насамперед кумедними ілюстраціями. Коротенькі написи до картинки відрізнялися гумором і дотепністю, зрозумілими малюкові. Перший номер «Веселих картинок» вийшов в 1956 р і, як з`ясувалося, привернув увагу не тільки дітей, а й дорослих. В який став «сімейним» журналі почали друкуватися розповіді, вірші, загадки та лічилки. Авторський склад був представлений чудовими радянськими художниками і дитячими письменниками. Спочатку видання вважалося дефіцитним, підписатися на нього було нелегко. Після значного збільшення тиражу в сімдесяті роки минулого століття «Веселі картинки» стали доступні для всіх бажаючих.
Розрахований на аудиторію дітей 6-12 років літературно-художній журнал «Мурзилка» з`явився в 1924 р Назву отримав від імені пустотливого маленького лісового чоловічка, героя популярних дитячих книжок кінця 19 століття. Жовтий герой з фотоапаратом через плече, червоному береті і шарфі - образ Мурзилки, супроводжуючий маленьких читачів з 1937 р Зміст видання в усі часи складалося тільки з якісної літератури для дітей. За довгі роки існування співробітниками «Мурзилки» були К. Чуковський, А. Барто, С. Михалков, Ю. Корінець і багато інших відомих письменників. Видання придбало яскравий запам`ятовується вигляд завдяки творчій роботі ілюстраторів.
Радянські школярі дуже любили журнали «Піонер» і «Ватра», з нетерпінням заглядали в поштову скриньку, чекаючи новий номер. На сторінках цих видань друкувалися твори чудових дитячих авторів: Е. Успенського, Л. Кассіля, А. Алексіна та інших. З публікацій школярі могли почерпнути багато цікавої і корисної інформації.
Юнацька закоханість і допитливість вимагала зміни періодичних видань. Наставала пора «Ровесника» і «Юності». Унікальні для радянського часу теми про життя і культуру молодих людей на Заході, рок-музиці висвітлювалися в «Ровеснику», першому молодіжному виданні, що з`явилося в 1962р. Багатотиражний вихід свідчив про популярність журналу.
Номери «Юності» прочитувалися молодими людьми від кірки до кірки. Днем народження цього журналу вважається 1955 р першим головним редактором був письменник В. Катаєв, потім редакторський пост займали Б. Полевой, А. Дементьєв. Величезна кількість літературних творів відомих авторів і новачків, опублікованих на сторінках «Юності», допомагало дорослішати підростаючому радянському поколінню.
Журнали для дорослих
Не маючи можливості відшукати за допомогою мережі інтернет корисну домашню інформацію, поради лікарів, психологів і багато іншого, що цікавить людей, радянські сім`ї виписували найрізноманітніші журнали. Улюблені жінками «Працівниця» і «Селянка» стали популярними на зорі Радянської влади. Спочатку вони не тільки вчили жінок вести домашнє господарство, виховувати дітей, а й служили формуванню у представниць слабкої статі правильної політичної позиції. У числі перших активних авторів «Селянки» стоять радянські діячки Н. Крупської, М. і А. Ульянови, пролетарські письменники М. Горький, С. Серафимович і інші. «Працівниця» з`явилася ще до 1917 року, через свою революційної спрямованості переслідувалася цензурою.
У сімдесяті роки двадцятого століття ці журнали втратили політичну спрямованість. На їх сторінках стали висвітлюватися соціальні, медичні питання, жінки отримували величезну кількість корисних порад з домоводства. У господинь накопичувалися цілі папки журнальних вирізок з різноманітними кулінарними рецептами, викрійками одягу, в`язанням. Зібрані поради ставали для господинь головними помічниками в домашньому побуті.
Не одне покоління російських громадян з інтересом читало дуже популярний «Вогник», «народжений» ще до революції, в 1899 р На початку минулого століття це було найдешевше і багатотиражних видання. Важливе місце на сторінках займали фоторепортажі. Прекратившийся ненадовго випуск не змінив ставлення народу до цього популярного періодичного видання.
При редакторі А. Суркова оформився стиль «Огонька»: обов`язковий портрет знаменитого радянського людини на обкладинці, вірші, оповідання або детектив з подальшим продовженням, яскраві кольорові фотографії. З світовими шедеврами культури в формі репродукцій величезні маси радянських людей могли познайомитися з «вкладки» до «Огоньку». Видання мало важливе для читачів літературний додаток, так звану «Бібліотечка». У ньому друкувалися найкращі нариси й оповідання, вірші та статті. У сім`ях зберігалися підшивки популярного журналу, висловлені на сторінках думки часто вважалися авторитетними, з кольорових ілюстрацій складалися альбоми, журнальні репродукції розвішувалися на стінах.
Головним сатиричним виданням радянської епохи вважався «Крокодил», який відрізнявся гострої і жорсткої сатирою. Перші роки свого існування цей журнал нещадно критикував буржуазний побут, потім став засобом боротьби з бюрократами, торгашами, хабарниками, спекулянтами, п`яницями і т.п. Сатиричний сенс на сторінках «Крокодила» розкривався в малюнках, що займають більшу частину видання. Авторами були відомі письменники-сатирики, художники-карикатуристи. На телебаченні дублером «Крокодила» став журнал «Фітіль».
Чудові твори Шукшина і Айтматова, Бондарева і Шолохова, Распутіна і Граніна, багатьох інших класиків радянської літератури вперше друкувалися в «Роман-газеті». У деяких сім`ях до теперішнього часу зберігаються підшивки цих видань. За літературними журналами «Новий світ», «Прапор», «Жовтень» буквально «полювали», прагнучи оформити підписку. Друкував фантастику «Шукач» представляв справжню цінність для радянських читачів.
Різні наукові галузі мали свої друковані видання. Були затребуваними науково-популярні журнали, такі як «Техника - молодежи», «Наука і життя», «Знання - сила». Неформальний підхід до наукових відкриттів викликав великий інтерес читацької аудиторії, формував у народу оригінальний образ вченого.
