За словами сучасників, Зигмунд Фрейд, як і більшість великих учених, був особистістю неординарною. Деякі вважали його звичайним шарлатаном, але більшість людей все ж сходилося на думці, що Фрейд - справжній геній медицини, якому немає рівних. Для того щоб спробувати зрозуміти, ким же насправді була ця людина, можна згадати деякі цікаві факти з його життя.

Боязнь цифр і феноменальна пам`ять

Однією з найвідоміших дивацтв засновника психоаналізу була його боязнь цифр 6 і 2. Так, вчений вважав за краще ніколи не селитися в готелі, в якій кількість номерів перевищує число 61, щоб ненароком не опинитися в апартаментах під номером 62. Боявся Фрейд і календарних дат, пов`язаних зі нещасними цифрами, і ні в якому разі не бажав виходити з дому 6 лютого.

Зигмунд Фрейд мав феноменальну пам`ять, оскільки тренував її з самого дитинства, запам`ятовуючи величезний обсяг інформації, що міститься в сотнях прочитаних ним книг. Зараз достеменно відомо, що вчений володів добрим десятком мов, серед яких англійська, німецька, італійська, давньоєврейську та інші.

Який толк в дискусіях, якщо і так зрозуміло, хто тут найрозумніший?

Зигмунд Фрейд завжди мав репутацію людини, яка довіряє тільки своєму думку і абсолютно не надає значення думку інших людей. До цього можна додати, що знаменитий учений був вкрай вимогливий до своїх співрозмовників і змушував їх слухати свої вислови гранично уважно.

Те ж можна сказати і про відносини Фрейда зі своєю дружиною. Виходячи з неписаного правила, яке панувало в домі вченого, навіть фрау Фрейд ніколи не мала йому перечити. Мало того, в щоденні обов`язки подружжя входило беззаперечне виконання всіх, часом навіть найдивніших побажань світоча медичної науки.

Зв`язок з древніми

Зигмунд Фрейд був буквально схиблений на всьому, що так чи інакше пов`язане з історією стародавнього Єгипту, тому частенько «колесив» по Європі в пошуках якогось артефакту. Зараз багато біографів вченого впевнені, що саме в рукописах, що з`явилися на світ тисячі років тому, Зигмунд Фрейд черпав своє натхнення.

Дане твердження аж ніяк не грунтується на порожньому місці і доказом тому служить древній трактат, знайдений в XX столітті. Думки, висловлені на сторінках стародавнього документа, як згодом виявилося, мають багато спільного з працями австрійського вченого.