Як розвивалася росія в 18 столітті
Внутрішню і зовнішню політику цього періоду важко розділити. Петро I задумав налагодити торгівлю з європейськими країнами, для цього був необхідний вихід до моря. Так в 1700 р почалася війна зі Швецією. Закінчилася вона тільки в 1721 р, після підписання миру в місті Ништадте Росія отримала вихід в Балтійське море. Але ще під час війни стало ясно, що промисловий розвиток країни не дозволяє вести масштабні європейські війни. Для цього потрібні гармати, знаряддя, кораблі й освічені кадри. Війна зажадала споруди заводів, кораблів і відкриття навчальних закладів. До середини століття в Росії заробили 75 металургійних заводів, які забезпечили країну необхідним чавуном і посилали метал на експорт. З`явився бойової і торговий морський флот і, завдяки ряду відкрилися технічних вузів, власні військові кадри.
Цю ж лінію розвитку держави продовжила Катерина II. Після кровопролитної війни 1768-1774 рр. Росія витіснила Османську імперію з Причорномор`я і отримала вихід до Чорного моря. Після поділу Польщі до складу Російської імперії увійшли землі Правобережної України і Білорусії. В результаті збільшився товарообіг в кілька разів, зросла кількість мануфактур, з`явилися нові галузі виробництва. Таким чином, до кінця XVIII століття Росія з далекого малозначного держави на півночі стала імперією, що грає одну з провідних ролей в міжнародній політиці того часу.
Масштабні реформи Петра Великого і Катерини II мало підтримувала стара знати країни. Для зміцнення трону і імператорської влади Петро I став активно спиратися на військовий стан, роздаючи за службу землі. Так з`явилося і стало зміцнюватися дворянство. У першій чверті вісімнадцятого століття дворянство поділялося на приватне і спадкове. Всі особи цього стану зобов`язані були служити. З плином часу права дворянства все більше розширювалися. Землі і титули стали переходити у спадок, а в кінці століття служба перестала бути обов`язковою. Розширення прав дворянства призвело до закріпачення селян, і до кількох масштабних бунтів народу.
Ще однією рисою цього століття стала секуляризація суспільного життя. Петро I скасував патріаршество і заснував священний синод, а Катерина II зважилася на конфіскацію церковних земель. Церковна реформа стала початком абсолютистського періоду російської історії. До кінця XVIII століття, під впливом ідей Вольтера і Дідро, в країні утвердився Освічений абсолютизм. У Росії починає розвиватися світська культура, з`явився театр, Фонвізін пише свої комедії, в образотворчому мистецтві з`являється скульптура і парадний портрет.
В цей вік країна обрала шлях, яка наздоганяє європейські країни, беручи від них те, що сподобається. Ця лінія розвитку вплинула на свідомість суспільства, розвиток культури, науки і суспільної думки.
