Чи потрібно співчуття
Співчуття і співчуття до інших людей можуть багато в чому їм допомогти. По-перше, відчуває ті чи інші труднощі людина не відчує себе самотнім і покинутим. Знання того, що хтось за тебе переживає, додає сили для боротьби з проблемами і додає впевненості в успіху. Адже нерідко трапляються такі ситуації, коли явна допомога і не потрібна зовсім, а простий розмова по душам може багато чого змінити. І навіть звичайні слова «не переживай», «треба взяти себе в руки» і т.п. теж надають цілющу дію. Інша людина бере деяку частину душевних переживань на себе, і стає набагато легше.
Але співчуваючий теж переживає певний стрес. Адже крім своїх життєвих проблем додаються ще й чужі. До того ж, в енергетичному плані, негативні емоції відбирають сили. Тому дуже емоційні люди, співчуваючи, можуть і самі постраждати, аж до проблем зі здоров`ям.
Зайве співчуття може нашкодити і тому, кому воно адресоване. Буває так, що людина, яка шукає співчуття, насправді шукає плечі, на які можна перекласти весь тягар своїх проблем. Особистість, яку дуже часто і багато шкодують, може стати слабкою і нездатною самостійно впоратися з труднощами. Або людина «розклеюється» і повністю занурюється в себе і свої страждання. Часом потрібна деяка жорсткість, щоб дійсно допомогти комусь вибратися з депресії.
Тому слід пам`ятати одне просте правило: в усьому потрібна золота середина. Не варто бути як надмірно співчуваючим і жалісливим, так і повністю безсердечним. Одне лише співчуття - не панацея від труднощів. Потрібно не тільки співчувати, але і постаратися дати правильний поштовх до виходу з пригніченого емоційного стану.
Рада 2: Навіщо потрібно співчуття
Співчуття потрібно також і для того, щоб навколо людини створювалася спокійна, комфортна, доброзичлива обстановка. Адже той, хто має здатність співчувати, завжди уважний до інших людей. Він вміє їх терпляче слухати, не перебиваючи, вміє при необхідності давати ненав`язливі, тактовні поради, рекомендації. Здавалося б, це самі природні, звичайні речі, але далеко не всі розуміють їх важливість. Нічого дивного в тому, що і до такої людини відносяться, як правило, доброзичливо.
Власне, все вищесказане - лише віддзеркалення стародавніх заповідей: «у всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, те саме чиніть їм і ви з ними» і «Якою мірою міряєте, такою ж буде і вам відміряють». Нічого складного.
Зрозуміло, крайнощі шкідливі в будь-якій справі, навіть в такій благородній, як співчуття. У кожному конкретному випадку треба поступати так, щоб «об`єкт співчуття» не сприйняв вашу турботу як нетактовність: мовляв, нічого лізти в чужу душу. Іноді варто почекати з порадами, або з питанням про те, чи можете ви чимось допомогти. Наприклад, якщо ви ясно бачите і розумієте, що людина не в дусі, або поводиться неадекватно, нехай спочатку хоч трохи заспокоїться, прийде в себе. Тоді від вашого співчуття буде реальна користь.