Перші жертви катастрофи
Першими жертвами потужного витоку радіоактивних речовин стали робочі атомної електростанції. Вибух ядерного реактора забрав життя відразу ж двох робітників. У найближчі кілька годин померло ще кілька чоловік, а протягом кількох днів смертність серед робітників станції продовжувала зростати. Люди вмирали від променевої хвороби.
Аварія сталася 26 квітня 1986 року, а 27 квітня евакуювали жителів найближчого міста Прип`ять, які скаржилися на нудоту, головний біль та інші симптоми променевої хвороби. На той час з моменту аварії пройшло вже 36 годин.
28 робочих станції померли чотири місяці по тому. Серед них були герої, які піддавали себе смертельній небезпеці, щоб зупинити подальший витік радіоактивних речовин.
У момент аварії і після неї переважали південний і східний вітер, і отруєні повітряні маси прямували на північний захід, до Білорусії. Влада тримали подію в секреті від світу. Однак незабаром датчики на атомних станціях Швеції просигналили про небезпеку. Тоді радянської влади довелося зізнатися в те, що трапилося перед світовою громадськістю.
Протягом трьох місяців з моменту катастрофи від радіації помер 31 чоловік. Близько 6000 осіб, серед яких були жителі України, Росії та Білорусії, захворіли на рак щитовидної залози.
Багато лікарів в країнах Східної Європи і в Радянському Союзі рекомендували вагітним жінкам зробити аборти, щоб уникнути народження хворих дітей. У цьому не було необхідності, як з`ясувалося пізніше. Але через паніку наслідки аварії були сильно перебільшені.
Наслідки для екології
Незабаром після витоку радіоактивних речовин на станції в зараженому районі загинули дерева. Місцевість стали називати «червоний ліс», тому що мертві дерева стали рудого кольору.
Пошкоджений реактор був залитий бетоном. Наскільки ця міра була ефективна, і як корисна вона буде в майбутньому, залишається загадкою. Плани з будівництва більш надійного і безпечного «саркофага» чекають свого втілення.
Незважаючи на зараження місцевості, Чорнобильська атомна електростанція продовжувала працювати протягом кількох років після аварії, поки її останній реактор не зупинили в 2000 році.
Завод, міста-примари Чорнобиль і Прип`ять разом з огородженою територією, відомої як «зона відчуження», закриті для публіки. Проте, невелика група людей повернулася до своїх домівок в зоні лиха і продовжує там жити, незважаючи на ризики. Також в зараженій місцевості дозволено бувати вченим, представникам влади та іншим фахівцям з метою перевірок та досліджень. У 2011 році Україна відкрила доступ на місце аварії туристам, охочим оглянути наслідки катастрофи. Природно, за подібну екскурсію стягується плата.
Сучасний Чорнобиль є свого роду заповідник, де водяться вовки, олені, рисі, бобри, орли, кабани, лосі, ведмеді та інші тварини. Вони мешкають в густих лісах, що оточують колишню атомну електростанцію. Працівниками Державтоінспекції зафіксовано лише кілька випадків виявлення страждають від радіації тварин з високим вміст цезію-137 в організмі.
Однак це не означає, що екосистема навколо Чорнобильської АЕС повернулася до нормального стану. Через високий рівень радіації район не буде безпечним для проживання людей ще протягом 20 000 років.
