Велика мрія
Народився Карл Дуглас Енгельбарт 30 січня 1925 року в американському місті Портленді. Дитинство майбутнього винахідника пройшло на невеликій сімейній фермі. Хлопчик нічим не виділявся серед однолітків, не володів видатними талантами. У 1942 році він вступив до університету штату Орегон і готувався працювати інженером-електриком. Однак доля розпорядилася інакше. Незабаром Енгельбарт був покликаний в ВМС США і відправився служити на Філіппіни.
Дуглас став радіотехніком і обслуговував радарні установки на одній з військово-морських баз. Там, в бібліотеці «Червоного хреста», Енгельбарт та виявив публікацію, що перевернула все її подальше життя. Ця була стаття американського вченого в галузі IT і обчислювальної техніки Венівара Буша «Як ми можемо мислити» (As We May Think). Молода людина всерйоз захопився викладеної в ній теорією одухотворення неживої природи.
Мрією Дугласа був розвиток інтелектуальних здібностей людини або як він висловлювався, «розкрутка» (bootstrapping) за допомогою штучного розуму. Спостерігаючи за кривими на моніторах, Дуглас задавався питанням, чому для попередньої обробки інформації не використовуються можливості обчислювальних машин. Набагато зручніше було б віддавати команди за допомогою ЕОМ, а на моніторах бачити літаки ворога і їх характеристики.
Повелитель мишей
Після війни Дуглас закінчує університет і з 1948 по 1955 рік працює в каліфорнійській лабораторії NASA. На цей час припадає ідея створення маніпулятора, який має полегшити управління комп`ютером для космонавтів. Але створене Енгельбартом пристрій не могло працювати в умовах невагомості і було забраковано. А ідеї Дугласа про злиття людського розуму і комп`ютерної потужності не знайшли підтримки у керівництва.
У 1955 році Енгельбарт отримує ступінь доктора наук і залишає NASA, щоб взяти участь в роботах над проектом CALDIC (Califotnia Digital Computer), розробка якого фінансується військовими. А ще через рік він перебирається в Стенфордський дослідний інститут, де займається розробками магнітних компонентів ЕОМ. Там молодий вчений, нарешті, отримав можливість створити свою лабораторію, відому під назвою Augmentation Research Center.
Методом найжорстокішого відбору він залучив до роботи 47 осіб, приступивши до розробок системи NLS (On-Line System). У ній вперше були застосовані графічний інтерфейс, багатовіконна система виведення інформації, реалізована можливість працювати з буфером обміну, створені електронна пошта і текстовий редактор. Мейнфрейм Дугласа став другим комп`ютером, підключеним до створюваній в ті роки військової мережі ARPANet - прообразу сучасного інтернету.
переможний хід
Але найвідомішим винаходом Енгельбарта виявилася розроблена саме для NLS комп`ютерна миша. Перший екземпляр, який носив офіційну назву «індикатор позицій X і Y», був зібраний в 1962 році одним з колег Дугласа, інженером Біллом Інгліш. Драйвери до пристрою написав Джефф Рулифсон. Маніпулятор міг пересуватися по столу тільки в одному напрямку - по горизонталі або вертикалі. Його переміщення перетворювалися в рух курсору по монітору комп`ютера.
Розробки Дугласа виявилися занадто складні для того часу і не мали успіху. Співробітники стали залишати винахідника. Білл Інгліш перейшов в компанію Xerox PARC, де продовжив роботу над маніпулятором. Замість внутрішніх дисків був застосований прогумований металева куля, переміщення якого фіксувалося роликами всередині корпусу. Це дало можливість рухати миша під кутом. Кількість кнопок управління зросла до трьох.
У такому вигляді мишка застосовувалася в комп`ютерних системах Xerox Star 8010 і Alto. Але справжня популярність прийшла до неї тільки в 80-х роках, коли патент на її виготовлення викупила компанія Apple. Нова модель однокнопочні миші, призначеної для комп`ютера Lisa, була представлена фірмою в 1983 році. При цьому ціна маніпулятора знизилася з 400 до 25 $. А в кінці 1990-початку 2000 років на ринку з`явилися лазерні і бездротові миші, розроблені компанією Logitech.
