Водії нерідко залишають місце дорожньо-транспортної пригоди, причому найчастіше це робить та сторона, яка допустила порушення правил дорожнього руху. За подібне діяння встановлена адміністративна відповідальність, причому покарання є досить суворим. Причиною цього є висока суспільна небезпека, яку тягне залишення місця ДТП. Як правило, такий водій прагне уникнути відповідальності, шкодить інтересам інших учасників події. Часто в результаті події виникає загроза життю, здоров`ю його учасників, що також підвищує тяжкість даного порушення. Як покарання може бути призначено позбавлення прав на період від року до півтора років. Альтернативним видом відповідальності є арешт, термін якого може складати до п`ятнадцяти діб.
Важливо враховувати, що з адміністративного права арешт є більш суворим покаранням, ніж позбавлення прав, а посилення відповідальності при оскарженні не допускається (забороняє закон).

Як визначається вид покарання?

Відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди його учасником визначається в процесі судового розгляду справи. При цьому судова практика виходить з переважного призначення покарання у вигляді позбавлення права керування автомобілем. Конкретне покарання залежить від намірів водія, який вчинив подібним чином. Так, більш серйозною відповідальність буде при виявленні наміри піти від покарання, нашкодити іншим учасникам ДТП. Також суд оцінює інші обставини справи, включаючи наступили.

Менш суворе покарання може призначатися в тому випадку, якщо залишення місця ДТП водієм викликало тільки порушення порядку оформлення результатів події.

Чи можна уникнути відповідальності або змінити її?

Деякі водії намагаються ухилитися від відповідальності за залишення місця ДТП, посилаючись на малозначність даного порушення. Але наявність в законі подібного підстави для звільнення від покарання не дозволяє застосувати його в даному випадку, оскільки проступок є суспільно небезпечним. Також деякі порушники, які отримали покарання у вигляді позбавлення прав, намагаються оскаржити його у вищестоящому суді, посилаючись на необхідність залучення до відповідальності у вигляді арешту.