Робоче місце дитини має бути максимально зручним. Нічого зайвого, хороше освітлення (світло безпосередньо або зліва), зручний і нерухомий стілець. Правильна організація робочого місця допоможе учневі зосередитися і налаштуватися на робочий лад.
Виконувати уроки бажано в один і той же час, ну або з несуттєвою різницею. Не можна змушувати учня приступати до роботи відразу після школи. Дитині потрібен відпочинок. Оптимальний час - 1-2 години після уроків. За цей час можна відпочити, але перебудуватися на домашні справи школяр ще не встигне. Якщо після школи дитина відвідує секцію або додаткові заняття, час виконання уроків можна зрушити, але, звичайно, не на дуже пізній час. Пізно ввечері налаштуватися на роботу дуже складно.
Домашня робота повинна бути з перервами. Можна відриватися ненадовго (хвилин на 5) між уроками. Молодшому школяреві необхідний відпочинок кожні 20 хвилин. Тільки не треба заповнювати ці хвилини телевізором. Краще, якщо це буде гра, недовга, але рухлива.
Не можна завантажувати дитину додатковими вправами зі шкільних предметів. Це не підтягне дитини по навчанню, а відіб`є бажання вчитися взагалі. Навантаження повинна бути посильною. Робота, задана вчителем на будинок - це саме той обсяг, який повинен бути. Вносити свої корективи не потрібно.
Чернетки і переписування - це в корені неправильно. Здавалося б, раз перепише - в інший не повадно буде розвозити бруд в зошиті. Вимагати акуратності, звичайно, потрібно, але нехай все буде виправдано. Якщо під час виконання роботи були допущені помилки - їх потрібно виправити і звернути на них увагу. Цього буде досить.
Що стосується чернеток - від них краще теж відмовитися. Необхідно показати дитині, як важливо відразу робити роботу максимально добре. Чернетка ж - це можливість переписати. До речі, переписування з чернетки займають багато часу, але зовсім не гарантують відсутність помилок в чистовику.
Можна перебувати поруч з дитиною, коли він робить домашню роботу, можна пояснити матеріал, якщо залишилися питання. Але ні в якому разі не можна виконувати уроки за нього. Навіть читати за дитину завдання до вправ - груба помилка. Це відучує хлопців думати і працювати самостійно.
Лаяти за помарки і неакуратний почерк дитини не можна. Це тільки здається, що писати легко. Насправді все по різному дається це таїнство. Що стосується почерку, то не кожен дорослий може похвалитися каліграфією. Від особливостей руки, до речі, це теж залежить.
Якщо дитина не дуже добре засвоює шкільну програму, то потрібно додатково розбирати з ним матеріал. Спокійно й терпляче, щоб школяр відчував підтримку і вникав в пояснення, а не нервував через те, що чогось не зрозумів.
Якщо дитина робить все сам, то все одно не зайвим буде проконтролювати це. Запитати, нагадати. Раптом дитина щось забув. В цьому і полягає справжня допомога дитині з його уроками.
