Великий вважається різниця в віці від чотирьох років і більше. У чому переваги?
В першу чергу, мамі не потрібно буде справлятися одночасно з вагітністю та з маленькою дитиною. Материнський організм буде повністю відновлений, жінка відпочине і відновить сили.
До того ж, дитина старше віком вже зможе бути самостійним, а то й повністю, то частково. Він навіть зможе допомагати з доглядом за малюком, тільки не варто робити з первістка няньку-доглядальницю. Це повинно приносити радість старшій дитині, він повинен відчувати, що діє за власним бажанням, тільки з любові до молодшого брата чи сестри.
Але є у великій різниці у віці і мінуси. Перш за все, діти з такою різницею рідко стають близькими друзями, адже у них різні інтереси. А вже якщо різниця складає років 14-16, то первісток ніяк не може сприймати другу дитину рівним собі. Потреби дітей абсолютно різні, один потребуватиме заміни підгузників, інший же буде просити допомогти вирішувати завдання з тригонометрії. Мамі буде складно переключатися з одного завдання на інше.
Не виключено, що первісток, який до цих пір усвідомлював себе як єдину дитину в родині, зовсім не зрадіє поповненню і для нього молодший стане суперником за любов і увагу батьків. Ревнощі буде практично неминучою. Але є діти, які мріють про брата чи сестри, тому кількість конфліктів буде зведено до мінімуму.
Маленькою різницею у віці вважається різниця до трьох років. Плюси полягають в тому, що діти схожі, у них більше спільних інтересів, їм подобається в компанії один одного. Життя дітей, які народилися з маленькою різницею у віці, легше організовувати з технічної та практичної сторін. Вони можуть ходити в один дитячий садок, потім в одну школу, секцію, гурток, будуть лягати спати в один і той же час і слухати однакові казки.
Але є і свої негативні сторони, наприклад, виховувати двох маленьких дітей складно, вимагає багато сил, енергії. Адже навіть одна маленька дитина може здорово ускладнити життя. До того ж, декрет затягнеться і буде дуже складно потім входити в колишнє русло після такої довгої перерви в роботі.
Психологи радять почекати між народженням першої дитини і другого, як мінімум, три роки. Кожна дитина в цьому випадку отримає свою частку потрібної уваги і турботи, а батьки не будуть сильно втомлюватися. Гінекологи також згодні з психологами, адже жіночому організму потрібен відпочинок. А мами, які мають подібний досвід, кажуть, що різниця завжди індивідуальна, адже дуже важливо відшукати золоту середину, продумати все, врахувати всі чинники, які впливають на сім`ю, на її бюджет, психологію, фізичні можливості. Замислюватися про другу дитину варто, коли все вже буде залагоджено і увійде в потрібне русло.
