Збудником захворювання є чумна паличка. Передача інфекції від гризуна до гризуна відбувається через бліх. Людина заражається від укусу блохи. Інфікування може відбуватися і при контакті з хворими тваринами.
Людина, котра захворіла чумою, сам стає джерелом інфекції. В цьому випадку зараження може бути контактним або повітряно-крапельним.
При проникненні в організм людини мікроби заносяться в регіональні лімфатичні вузли зі струмом лімфи, після чого починається інтенсивне розмноження. Лімфатичні вузли починають запалюватися, залучення в процес навколишнього клітковини призводить до появи первинного бубон.
Запалення призводить до порушення бар`єрної функції, яку виконує лімфовузол, що сприяє поширенню збудника через кров. Відбувається занос інфекції в різні тканини, органи і віддалені лімфовузли, запалення яких провокує утворення вторинних бубонів.
Інкубаційний період чуми в залежності від форми займає від 1-2 до 3-6 днів. Початок захворювання протікає гостро, супроводжується ознобом і температурою 39-40С, головним болем, блювотою, збудженням, кон`юнктивітом. Мова може бути обкладений колишнім нальотом, мова стає невиразною, а хода хиткою. Інфекційно-токсичний шок призводить до задишки, гіпотонії, тахікардії. При наявності серцево-судинної недостатності летальний результат може наступити протягом перших годин хвороби.
Для підтвердження діагнозу проводяться лабораторні дослідження.
Лікування чуми проводиться антибіотиками, обов`язковою є патогенетична терапія, спрямована на лікування інфекційно-токсичного шоку.
