Як передається токсоплазмоз

Токсоплазмоз - це паразитарне захворювання, яке характеризується хронічним перебігом і ураженням нервової системи, збільшенням селезінки і печінки, лімфаденопатією, ураженням скелетних м`язів, міокарда, а також очей. Найчастіше ураження очей і нервової системи виникають при вродженому токсоплазмозі.

Збудником токсоплазмозу вважається Toxoplasma gondi, що відноситься до типу найпростіших і класу споровиків. Форма тіла збудника залежить від стадії розвитку найпростішого. У стадії трофозоіти найпростіше може набувати форму півмісяця. Фарбування токсоплазми виробляють за методом Романовського-Гімза.

Що стосується стійкості, то вегетативні форми токсоплазми поза людським організмом гинуть протягом декількох годин. Також збудники токсоплазмозу досить чутливі до висушування, заморожування і нагрівання.

Резервуарами для паразита можуть служити багато видів диких і домашніх ссавців. З домашніх тварин найчастіше переносять токсоплазмоз кішки. Також токсоплазмоз можуть поширювати деякі види птахів і гризуни, але цих тварин швидше можна віднести до проміжних господарям.

Шлях зараження токсоплазмозом харчової. Інфікування відбувається при ковтанні цист, які містяться в сирому або не пройшли достатню термічну обробку м`ясі, а також при ковтанні ооцист, які виділяють кішки. При так званому вертикальному шляху зараження вагітна мати може заражати свою дитину.

Вхідними воротами для токсоплазмозу служать органи травної системи. Впроваджується збудник переважно в нижніх відділах тонкої кишки. Після впровадження токсоплазми з потоком крові досягають лімфовузлів, в яких розмножуються і викликають запалення з формуванням гранулем. Потім токсоплазми розносяться по всьому організму .Образовавшіеся цисти можуть збережуться в організмі людини все життя.

При лабораторному зараженні інкубаційний період становить 2 тижні, а в разі природного зараження визначити інкубаційний період не представляється можливим. Діагностика токсоплазмозу будується на клінічному обстеженні і даних спеціальних досліджень, таких як: ЕКГ, рентгенографія черепа, огляд очного дна, рентгенографія уражених м`язів.

Для лабораторної діагностики використовують спеціальні серологічні реакції, наприклад, РСК з токсоплазменним антигеном. Більш чутливі реакції РІФ та ІФА. Також застосовують алергологічні проби, а саме внутрішкірна проба з токсоплазміном. Найбільше діагностичне значення надається відділом паразитології методу, який грунтується на мікроскопії забарвлених мазків крові або препаратів отриманих після біопсії лімфовузлів хворого. У рідкісних випадках застосовується метод біопроб на лабораторних тваринах.