Лапаротомія увазі розтин черевної порожнини через розріз. Цю операцію прийнято вважати порожнинної. Втручання завжди відбувається під загальним наркозом і вважається досить травматичним. Тому найчастіше хірурги вважають за краще малоінвазивний метод операцій - лапароскопію.
Лапароскопія - така ж хірургічна операція, при якій втручання відбувається через невеликі розрізи в черевній порожнині (зазвичай три або чотири, в залежності від органу, до якого потрібен доступ). У розрізи вставляються спеціальні трубки, через які хірург оперує. Сама операція проводиться під контролем відеокамери, що вводиться в черевну порожнину через один з надрізів. Як і лапаротомія, лапароскопія проводиться під загальним наркозом.
Перевагами лапароскопії перед лапаротомією є:
1. малотравматичних операції. При лапароскопії не проводиться розріз черевної порожнини, руки та інструмент хірурга не стикаються з внутрішніми органами хворого, за допомогою відеокамери можна в рази збільшити зображення органів, розглянувши при цьому дрібні пошкодження в будові органу. Все це величезні плюси лапароскопічного методу.
2. Акуратний шов. Після лапароскопії шов, що накладаються на розрізи, мінімальні і практично не помітні оку, тоді як після лапаротомії залишається великий і неестетичний шрам.
3. Невеликий відновний період після операції і короткий час перебування в лікарні. Спостереження в стаціонарі після лапаротомії знадобиться пацієнту як мінімум протягом двох-трьох тижнів, а то і місяці. При цьому болючість післяопераційного періоду виключає які б то не було фізичні навантаження, а накладені шви заподіюють страждання. При лапароскопії загальний час перебування пацієнта в стаціонарі обчислюється трьома-п`ятьма днями, а відновлення після операції проходить протягом тижня.
4. Малий ризик виникнення спаєчних процесів, після порожнинних ж операції ризик виникнення спайок вкрай великий.
Переваги лапароскопії, звичайно, очевидні. Однак не завжди у хірурга є можливість провести втручання за допомогою лапароскопії. У деяких випадках проведення малоінвазивної операції недоцільно. Наприклад, наявність великої пухлини в органах малого таза або вже існуючий спайковий процес черевної порожнини унеможливлюють проведення лапароскопії, і в цьому випадку хірург змушений вдатися до лапаротомії. Крім того, екстреним хворим часто буває простіше і швидше провести лапаротомію, ніж ювелірну лапароскопію.
Звичайно, найкращим порадником в питанні вибору способу операції буде спостерігає пацієнта лікар-хірург. Однак в питаннях власного здоров`я самому хворому не слід покладатися «на авось», а краще заздалегідь знати, що можна чекати від того чи іншого втручання.
